Увечері 29 вересня перед Новим роком іудеїв-хасидів в Умані чергували майже 500 міліціонерів, кілька десятків МНСників та працівників СБУ. З Ізраїлю прибули двоє поліцейських. Їх задіяли як перекладачів. До міста приїхали 15 тис. паломників.
Хасиди створили свою поліцію моралі з паломників.
Вони чергують на вулицях в яскраво-зелених жилетках. Дружинники знають, що одновірцям дозволено на українській території, що ні. Можуть пояснити це рідною мовою. Іноді в доволі грубій формі.
На розі вул. Пушкіна і пров. Бєлінського хасид встановлює стіл. Розкладає фініки, горіхи. Підходить український МНСник і просить його прибрати, бо на цьому місці встановлено пожежний гідрант.
— А мне генерал полісе разрешіл, — каже торговець. — Я вот прівез, буду продавать. Я тебе дам 20 гривен, — пропонує. — Смотри, деньгі же.
Хасид починає набирати в пакет товар. Пропонує МНСникові.
— Нєа, — відказує той. Якщо що — наші хлопці перевернуть твої столи і розсиплять весь товар. А фініків я і в магазині куплю.
Кличе двох міліціонерів. Хасид далі веде про "генерал полісе". Правоохоронці звертаються до чоловіка в яскраво-зеленому жилеті. Той грубо щось наказує співвітчизникові, й хасид переносить столик в інше місце.
Паломники розселилися у винайнятих квартирах уманців. На території колишнього ринку для гостей облаштували наметове містечко. Знадвору будинку по вул. Софії Перовської, 6 чути крик. Іду за двома міліціонерами.
На першому поверсі з вікна валує дим. Підходять пожежники. Гуртом вриваються на кухню. Посеред кімнати на підлозі, вкритій лінолеумом, шмат бляхи, на якій горять дрова та сіно.
— Шашлик, — пояснюють хасиди й показують на замочене м"ясо — телятину та курку.
Пожежники довго пояснюють, що в хаті розпалювати вогонь не можна. Гості не розуміють чому. Інспектори лякають їх позначкою в паспорті про заборону в"їзду в Україну. Вогнище прибирають.
Квартали навколо могили хасидського цадика Нахмана охороняють. На пропускному пункті мене допитують міліціонери — хто, куди йду. Вчитуються в посвідчення журналіста. Питають, якого спрямування газета. Попереджають, що фотокамери краще не показувати. Жінкам там перебувати небезпечно:
— Можуть побити.
Пробираюся крізь натовп хасидів до синагоги. На мене починають кричати. Підходить чоловік в яскраво-зеленому жилеті. Ламаною російською пояснює, що жінкам заборонено ходити дорогою. Тільки тротуаром.
Намагаюся дістатися синагоги. Біля кіоску група хасидів п"є чай з одноразових стаканів. Хтось плескає в мене гарячою рідиною. Потрапляє на куртку. Одразу з"являються міліціонер і "беркутівець". Відштовхують хасидів, щось кричать.
— Вам би подалі звідси, — рекомендують. — Вони зараз неадекватно реагують на людей із фотоапаратами та жінок.
Перебіжками дістаюся від одного міліціонера до іншого.
— Ми готуємося до десятиденного циклу розкаяння та самоочищення — це дні потерпання, — каже про дні святкування Нового року Рош-а-Шану паломник з Ізраїлю 32-річний Іцхак Бен Раввель, який вільно спілкується українською. — На Рош-а-Шан проходить щорічний Божественний суд над усім світом та кожною людиною в цілому. Із настанням Йом-кіпуру цей суд завершується. Якщо паломник добре обміркував свої вчинки та розкаявся, вирішується його доля та життя на наступний рік.
У ніч на 30 вересня в синагозі відбулося урочисте служіння. Під час нього хасиди одягаються в біле та просять миру для світу і себе. Головним у службі є музичний інструмент — шофар. Це — баранячий ріг. Гра на ньому — центральна частина Рош-а-Шану. Тому в Торі це свято зазначено, як "свято трубного звука". Паломник обов"язково має почути його наживо.
Ранок середи 30 вересня Умань зустріла спокійно. Міліція та пожежники продовжують чергувати в хасидському районі. Вдень майже в усіх квартирах, де живуть хасиди, горить світло. Паломникам у дні свята не можна працювати, тому вони навіть не хочуть натискати на вимикач. Не беруть до рук грошей, тому на базарі хасидів не видно.
Від могили Ребе Нахмана на півміста лунають релігійні пісні.
2 
1
Комментарии