"Індекс Фосса". Що спільного між цьогорічним Нобелем, Жаданом і театром

День оголошення нобелівського лауреата з літератури 2023 року поставив всі театрі в рівні умови – вистав за творами переможця не має жоден

Ше вранці 5 жовтня про існування п'єс Йона Фосса в Україні мало хто знав.

Різко змінюватися ситуація почала того ж дня, одразу по оголошенню лауреата Нобелівської премії з літератури.

А вже ввечері в спільноті "Театральної риболовлі" фантазували та планували кроки щодо наближення постановок за "новаторськими п'єсами, які висловлюють невимовне", згідно із нобелівським формулюванням.

Після оголошення про цьогорічну перемогу норвезького автора я вважав логічним привітати друзів-норвежців з цією подією.

– Це неймовірно! – чую у відповідь. – Мене з цією подією привітало вже декілька друзів з України, а серед норвежців про це майже тиша. Складається враження, що Україна – більш культурна країна.

Звісно, довелося привідкрити завісу щодо "прогрітості" інформаційного поля – ми-то чекали на Нобеля для Жадана, для якого драматургія так само є близькою. Самих лише постановок за "Хлібним перемир'ям" скільки втілено по всій країні! Від сценічних читань до повноцінних постановок. Стас Жирков розповів цю історію на сцені Театру на Лівому березі в Києві; Олександр Ковшун одну версію встиг презентувати до вторгнення у Харківському театрі ім. Тараса Шевченка (Березіль), а вже по евакуації – перепоставив у Вінниці. Зовсім нещодавно "Хлібне перемир'я" Петра Авраменка вийшло на сцені Житомирського театру ім. Івана Кочерги – з нею театр на початку жовтня взяв участь у Міжнародному театральному фестивалі Homo Ludens у прифронтовому Миколаєві.

Окрім того, ім'я Сергія Жадана на театральних афішах Харкова – ще з 2000-х років ("Веселого Різдва, Ісусе!", "Червоний Елвіс" в харківському театрі "Арабески", "Мости" в Черкаському театрі ім. Тараса Шевченка, "Депеш Мод" в Харківському театрі для дітей та юнацтва, "Покоління пепсі" в Київському театрі на Печерську, "Гімн демократичної молоді" в Київському театр ім. Івана Франка). З останнього за часом – "Різдво. Тризна" у Львівському театрі "І люди, і ляльки", "Вишиваний" в Харківській опері тощо.

Й зовсім інакша ситуація з Йоном Фоссом. Його знаність в Європі починається з 1999 року, з моменту постановки п'єси "Хтось прийде" режисером Клодом Роже в Парижі.

А в Україні театр до його творчості ще не торкався. Це і мінус, і плюс одночасно. Адже український глядач отримав унікальну можливість спостерігати справжній експеримент. Так сталося, що день оголошення нобелівського лауреата з літератури 2023 року поставив всі театрі в рівні умови – вистав за творами переможця не має жоден з українських театрів. Ба більше, ще й переклади солов'їною відсутні.

Тож, які з театрів підштовхуватимуть створення перекладів? Які вибудовуватимуть діалог із автором (зокрема з його агентами з прав на постановку та іншими юридично-фінансовими питаннями)? Й, зрештою, на якій зі сцен відбудеться українське першопрочитання?

Все це – чудова нагода для спостережень та досліджень (зокрема, "індексом Фосса" можна буде назвати швидкість, з якою театр відповідатиме світовим тенденціям).

Хоча, схоже, у непомірно вигіднішому положенні опинився ProEnglish Theater, засновник та режисер якого, Алекс Боровенський, вже заявив про початок ознайомчих процесів із драматургічним матеріалом. А у випадку із цим театром етап перекладу цілком пропускається, адже вистави на майданчику в центрі Києва граються англійською. А таких перекладів з норвезької – повно.

Така вона, культурна інтеграція, порозуміння між країнами та народами та літературно-театральна складова цього процесу. Слідкуємо за розвитком!

Спеціально для Gazeta.ua