"Енеїда": понад 100 років театрального марафону

Поема "Енеїда" Котляревського написана такою смачною, соковитою мовою, що перенесення її на театральну сцену - було питанням часу. За останні 115 років поема незліченну кількість разів побувала спектаклем, а ще оперою, анімаційним фільмом, ляльковою виставою, мюзиклом. Чим приваблює режисерів-постановників та глядачів історія троянського героя, розказана українцем - і про Україну?

Те, що "Еней був парубок моторний", попередню сотню театральних років глядачам доводили такі режисери, як Микола Садовський, Сергій Данченко, Ростислав Держипільський, Максим Голенко. На часі - нова Енеїда від Ахтема Сеітаблаєва, Євгена Лавренчука, Давида Петросяна, Івана Уривського.

"Енеїда" Івана Котляревського побачила світ 1798-го, за рік до народження "сонця російської поезії" Олександра Пушкіна у 1799-му. От і танцюй-доводь після цього, що української мови не було, коли нею такі твори друкувалися ще до того, як кучерявий хлопчик навіть подумав стати "основоположником російської літературної мови".

Оперна "Енеїда"

Шлях "Енеїди" Котляревського на театральну сцену був тривалим. Вперше її поставив київський театр Миколи Садовського у сезоні 1910-11 років. І це стало цілою подією з афішами, розклеєними по Києву, зі спеціально написаною музикою самого Миколи Лисенка. Та й за рівнем суспільних дискусій, які дійшли до нашого часу - вистава цілком конкурує із найгучнішими сучасними постановками.

Наступні сліди "Енеїди" з'являються наприкінці 1950-х, коли сталінські лещата розтиснулися. Через три роки після славнозвісної доповіді Микити Хрущова "Про культ особи та його наслідки", на сцені Театру опери та балету України ім. Тараса Шевченка з'являється опера Лисенка, партію Енея в якій виконував Дмитро Гнатюк. Почесними гостями прем'єри були виконавці партій Дідони та Енея постановки 1910 року.

Твір Лисенка отримав нове втілення 2025 року. Харківська опера прем'єрою "Енеїди" відзначила своє 100-річчя - як першого українського оперного театру. Постановка часів російсько-української війни об'єднала майже весь колектив театру, що створили масштаб на лофт-сцені в укритті (диригент - Дмитро Морозов, режисерка - Жанна Чепела, балетмейстер - Костянтин Томільченко).

Перший блок драматичної історії "Енеїди", 1970-80 роки

Інсценізація "Енеїди" українського драматурга та публіциста Василя Котляра, яку він зробив 1969 року, дочекалась свого сценічного втілення 1976-го. У постановці Бориса Прокоповича та Віталія Кашперського вийшла перша з трьох полтавських "Енеїд". Двічі виставу ставив Володимир Грипич - спершу на сцені театру у Запоріжжі (1978), наступного разу - вже на посаді очільника Чернігівського обласного театру (1986).

Київську версію створювали режисер Сергій Данченко спільно з українським поетом Іваном Драчем. А з музикою Сергія Бедусенка Київський театр ім. Івана Франка 1986 року отримав справжню рок-оперу (яку, звісно, називали "бурлеск-оперою") із зірковим складом, зокрема, Енеєм - Анатолієм Хостікоєвим та Богданом Ступкою, який виступав від автора, провідником виставою. Успіхом київська "Енеїда" користувалася як серед містян, так і серед іноземців, через що самі ж франківці жартома називали її "валютною". Музика Сергій Бедусенка звучала і в ужгородській виставі 1988 року у постановці тодішнього очільника Закарпатського обласного музично-драматичного театру Станіслава Мойсеєва.

Другий блок драматичної історії "Енеїди", 1990-2010 роки

Набуття Незалежності так само проходило під знаком "Енеїди" анімаційної. З 1988 по 1991 на студії "Укранімафільм" тривала робота над створенням повнометражного мультфільму (реж. Володимир Дахно), який по прем'єрі отримав статус "першого повнометражного мультфільму незалежної України".

Фактом залишається цікавість до постановки "Енеїди" на українських, переважно російськомовних територіях. З виставою Світлани Олешко, яка вийшла 1997 року, Харківська театр-студія "Арабески" з успіхом гастролювала Україною та за кордоном, вистава стала фірмовим "арабесківським" знаком. Без перекладу та інших "милиць" постановку Віктора Шулакова дивилися глядачі у Донецьку (2002).

Андрій Романов поставив "Енеїду" у Запоріжжі (2005), Олег Ігнатьєв - у Миколаєві (2006), "Енеїда-XXI" Максима Голенка вийшла в Одесі (2019). До числа передостанніх прем'єр напередодні вторгнення належить робота за поемою Котляревського Анатолія Левченка на сцені драмтеатру Маріуполя (2018). "Роком українського театру" оголосили російськомовний Херсон взірця 2013 року, коли сталася найдорожча за попередні 20 років постановка (вистава Сергія Павлюка обійшлась у 250 тисяч гривень). Грали тоді актори херсонської трупи: Олександр Мельник - Енея, оповідача козака Мамая - Сергій Кияшко, сучу дочку Юнону - Ружена Рубльова (та сама Народна артистка України, яка у серпні 2022 року пристала на пропозицію російської окупаційної адміністрації Херсона).

"Енеїда" не раз ставала трампліном до високих нагород. 2003-го державну Шевченківську премію отримав Віктор Шулаков, 2019-го - Ростислав Держипільський, зокрема й за постановку "Енеїди" в Івано-Франківському театрі ім. Івана Франка. Премію у галузі театрального мистецтва ім. братів Шерегіїв отримала Наталія Орешнікова за "Енеїду" Закарпатського театру ляльок (2007). Останніми роками "Енеїди" різних театрів неодноразово були серед номінантів театральної премії "ГРА", а "Енеїда-XXI" Максима Голенка (спільний проєкт "Дикого театру" з Одеським театром ім. Василя Василька) здобула перемогу.

"Енеїда" новітнього часу, від 2022-го

Російські обстріли українських міст остаточно збили пелену з очей, чим і пояснюється тяжіння до коріння, ідентичності. У листопаді 2022-го філармонія у Дніпрі запропонувала театралізовану програму для дітей за мотивами "Енеїди". "Слідами Енея" проходили містяни у супроводі тріо бандуристок "Етніка" (реж. Іван Шепелєв).

Київський театр українського фольклору "Берегиня" вийшов із дослідженням козаків у сьогоденні - тим паче, що прем'єру "Енеїди" Тетяни Авраменко зіграли у грудні 2022-го. Свої "Енеїди" з'явилися у Хмельницькому театрі ім. Михайла Старицького (реж. Дмитро Некрасов, 2024), Рівненському драмтеатрі (реж. Іван Данілін) та Київському театр ляльок (реж. Дмитро Драпіковський) - не домовляючись, обидва колективи зіграли прем'єру в один день - 25 березня 2023 року.

Окремий вимір додала експериментальна "Енеїда" Театру ветеранів у постановці Ахтема Сеітаблаєва, презентована на фестивалі "Bouquet Kyiv Stage 2025". Тут на сцену вийшли не актори, а ветерани російсько-української війни, які поєднали класичний текст із власним тілесним та емоційним досвідом.

Розмови про нову версію "Енеїди" на сцені Київського театру ім. Івана Франка точаться з 2024 року, і, цілком ймовірно, сезон 2025-26 може реалізувати такі наміри силами Давида Петросяна. Поки без офіційного підтвердження, але намічається своя "Енеїда" й у Театрі ім. Марії Заньковецької - у Львові ставитиме Іван Уривський. Кадри з перших репетицій "Енеїди" з'явилися з Черкаського театру ім. Тараса Шевченка (реж. Станіслав Садаклієв). Про запуск роботи над постановкою у Закарпатському музично-драматичному театрі оголосив директор-художній керівник Рудольф Дзуринець та представив команду у складі режисера Євгена Лавренчука, композитора Рубена Толмачова, хореографа Дмитра Коляденка.

Виходить, час уже думати не лише про окремі вистави, а й про справжній фестиваль "Енеїди". Бо літопис - літописом, а огляд художньої цінності постановок та основні їхні акценти допоки залишаються недослідженими.

Gazeta.ua