З тітушками повинні говорити тренери спортклубів їхньою мовою

 

Ярина Боренько, 36 років, політолог, фахівець з освіти у сфері прав людини і демократичного громадянства, ­експерт Ради Європи.

Зараз лунають заклики не вживати висловів "громадянська війна", "захоплення адмінбудівель", а добирати м'якіші. Чому?

— "Громадянська війна" вводить людей в істеричний стан, особливо на Сході України. Їм скажеш, що це громадянська війна — і вони готові віддати все, аби був спокій. Тому накручування цього вислову підвищуватиме істеричність суспільства. ­Події в Україні іноземні медіа, експерти окреслюють словом "протест". Це дуже точне означення. Громадянсь­кий протест, згідно з правами людини, у разі загрози демократії є прямим обов'язком громадян. Тому ми легко можемо довести, що зараз люди просто виконують свій громадянський обов'язок. А обов'язком держави є утримання миру. Якщо держава не змогла цього — то вона не виконала свого обов'язку перед людьми. Таке формулювання буде зрозуміле міжнародній спільноті. Щоб світ нас зрозумів, ми маємо вживати поняття "громадянський протест", "право на протест", "боротьба проти несправедливості".

Але такі аргументи недоступні людям, які вважають, що обов'язком громадянина є слухатися владу. Бо їм роками насаджувалося пропагандою, що право на протест є чимсь недобрим, неправильним.

Які слова найдоречніші, щоб переконати таких людей?

— Слова словами, а на Донеччині чи Луганщині просто інше ставлення до базових речей. Там тривалий час люди гинуть у шахтах. До цього всі звикли і слово "смерть" не сприймається як щось страшне.

З тими, хто має агресію, легше справитися, бо часто їхні емоції — щирі. Вони хочуть щось змінити, і їх можна переконати за допомогою логічно побудованих аргументів. Людей, які кажуть "лишіть мене в спокої", на мою думку, зараз справді варто облишити. Змиритися, що вони будуть меншістю. А пояснювати щось тим, хто вагається. Їх треба мотивувати до якихось невеликих дієвих речей. Наприклад, зібрати денну зарплату на рахунки людей, які втратили під час боротьби здоров'я. Бо люди постраждали, і незалежно від того, чи вони праві — ситуацію треба виправляти.

Треба розуміти, що заклики проти насильства дієві тоді, коли воно вже відбулося. Зараз у нас така ситуація. Заклики ж до Майдану "стояти" були мало­ефективні, бо вони не направляли енергію людей у якесь певне русло. За природою людина може слухатися, коли їй пропонують дії, а не кажуть "далі стоїмо". Це може тривати обмежений час, а потім: енергія вибухає.

Чи є можливість переконати силовиків? Якою мовою говорити з ними?

— "Беркут", особливо кримський, харківський, донецький, фактично злився з криміналітетом, і спроби щось їм пояснювати викликають зворотну агресію. Вони мають чітку установку: цих людей треба "прищучити", і сказане сприймається обернено. До солдатів Внутрішніх військ звертатися теж мало сенсу. Вони регулярно слухають політінформації, і ми не можемо одним виступом чи листівкою перебити те, що їм тлумачать протягом року. Натомість із керівництвом варто спілкуватися, якщо воно йде на переговори.

Добре побудовані звернення футбольних ультрасів — бо вони говорять своєю мовою, і вона є доступна для розуміння. Ті, хто намагаються штучно сконструювати таку мову, — навряд чи вплинуть на людей. А от коли ті люди, які належать до певних середовищ, говорять їхньою мовою — це має подіяти. Тому заяви ультрас — дієві.

У роботі з тітушками мають допомогти причетні до бійцівських і спортивних клубів, які говорять із ними одною мовою. Цим хлопцям треба ставити запитання: "Навіщо ти це робиш? Може, ти хочеш зайнятися чимось іншим?" Людину треба пробудити, щоб вона почала думати.

Теперішня ситуація в країні посилить позиції української?

— Недавно спілкувалася зі знайомим із Чехії. Він намагався говорити українською, йому то тяжко давалося. Я запропонувала перейти на російську, яку знає краще. Відказав: "Ні, не можу. Зараз такий час…" Я прихильник того, щоб говорити тою мовою, яка тобі доступна і якою ти виглядаєш щирим. Коли людина старається — її треба підтримувати, терпіти, доки добирає слова. Але якщо бачимо, що людина не сприймає української, треба переходити на її мову.

"Украина — это большая семья, живущая по понятиям, вкалывающая на общак. Народ выбрал донецкого смотрящего в надежде на то, что Батя своих никогда не кинет, не обидит и будет рвать жопу за кожного з нас, як кажуть. Шо в итоге вышло? Батя ловит звезду, засовывает руку по локоть в общак, берет оттуда бабло, тратит его на кайф. Всех послал откровенно на юг. Братва поднялась. Сначала пытались его вразумить, собрались на сходняк, хотели разрулить эти непонятки. Он не захотел слушать, втупую отх… ярил малолеток. Короче, пошел по бес­пределу. Сейчас с ним идет реальная война. Мужики требуют ответа за общаковые бабки. На сегодняшний день он по локоть в нашей крови."

ідеться в "Зверненні до тітушок", викладеному в інтернеті на "Ютубі". Його поширюють через соцмережі у відповідних спільнотах. "Очень важно найти с титушками общий язык! — запевняють ініціатори звернення. — Они тоже люди, и более того — наши сограждане. Нам с ними жить. А значит, с ними нужна работа. Вот только говорить с ними нужно на простом дворовом языке". Стверджують: "Видео — находка. Простые пацаны хавают идею на ура!" Автор пояснює тітушкам кримінальним сленгом ситуацію в Україні. Попереджає, що хлопці "встали на сторону крысятничества" і що всі факти стосовно цього зафіксовані журналістами та "малолетками с телефончиками". Наголошує, що допомагати "Беркуту" — "не по понятиям"

×