Велетенські малюнки на поверхні пустелі Наска на півдні Перу можна бачити тільки з висоти пташиного лету. Вони — одні з найтаємничіших витворів людства. 2 тисячі років тому на цьому місці процвітала цивілізація індіанського племені Наска. Саме плем"я було знищене значно могутнішою імперією інків, які прийшли на ці території 1500 років тому. А пустельні лінії, сягаючи подекуди кілометрової довжини, дожили до наших днів.
Усього відомо близько 300 малюнків Наска. Здебільшого це прямі лінії або геометричні фігури. Проте серед них є й зображення кількох рослин, мавпи, колібрі та людини.
20 квітня японські вчені на чолі з професором Масато Сакаї з університету Ямагата оголосили, що їм через супутник вдалося розгледіти ще один малюнок, який простягається на 65 метрів. Важко сказати, яку саме тварину зобразили стародавні мешканці Перу: вдалося розпізнати лише голову і два роги. Учені висловлюють здогадку, що це міг бути символ надії на добрий урожай. Рогатий звір — перший негеометричний малюнок Наска, знайдений із 1980-х років.
Пустеля Наска лежить на невисокому плато між високогірними Андами і Тихим океаном. Кам"яниста поверхня пустелі коричневого кольору. Стародавні перуанці наносили малюнки, продовбуючи неглибокі рівчаки до світлішої породи. З висоти людського зросту ці лінії взагалі не привертають жодної уваги. Уперше малюнки Наска помітили у 1920-х роках завдяки використанню авіації.
Найдовше вивчала геогліфи — наземні малюнки — німецька дослідниця Марія Райхе, яка прожила в пустелі Наска з 1948 по 1998 рік. Завдяки її зусиллям зону Наска з геогліфами визнано світовою спадщиною ЮНЕСКО.
Існує також чимало теорій, які пояснюють походження ліній.
Швейцарський дослідник Еріх фон Денікен стверджував, що лінії в пустелі не що інше, як смуги для посадки інопланетних кораблів. Американець Джим Вудман припускав, що лінії Наска слугували для релігійних обрядів. А стародавні перуанці, мовляв, уміли підніматись у повітря на повітряних кулях. Вудман змайстрував одну таку з матеріалів, які могли бути доступними індіанцям Наска, — перуанської бавовни і сплетеного місцевими жителями кошика. Вудману вдалося навіть пролетіти над малюнками, але остаточного тлумачення, чому треба було бачити ритуальні зображення згори, вчений так і не дав. Дехто з учених припускає, що лінії Наска — залишки так званих "рухомих храмів", коли тисячі молільників ходили одним і тим самим маршрутом для вшанування певного бога. Лінії — результат стирання каміння людськими ногами.
Чи підтвердиться остаточно хоча б якась із цих теорій, можна лише сподіватися. Також невідомо, скільки ще малюнків Наска ховається між камінням пустелі на півдні Перу.
3 
35413
Коментарі