Юрій Іващенко виявив два астероїди, що наближаються до Землі

3

Фото: Анна Балакир

55-річний Юрій Іващенко 15 років тому побудував у селі Гальчин Андрушівського району на Житомирщині приватну обсерваторію. Відкрив там до 200 астероїдів.

Чоловік зустрічає на автовокзалі райцентру Андрушівки. Машиною за п'ять хвилин доїжджаємо до господи Іващенка. Навколо — городи та галявини. До найближчих будівель — із сотню метрів. На подвір'ї — два будинки з високими вежами. Там під білими куполами розташовані астрономічні телескопи. Металеві ворота відкриває помічник по обсерваторії Петро, на вигляд років 30.

— Небо все більше засвічується. По сусідній вулиці провели світло. Зводять нові будинки. За таких умов гірше спостерігати за небесними тілами, — Юрій Миколайович виходить із автівки. Заходимо до прохолодного приміщення, гвинтовими сходами піднімаємося нагору.

Посеред круглої кімнати стоїть великий телескоп. Помічник відкриває купол. Дві півкулі розходяться над головою з гулом. Видно безхмарне небо.

— Через цей телескоп спостерігали за ділянками неба, де концентруються астероїди та комети. Вся інформація з нього передається на комп'ютер, — говорить Юрій Іващенко. — Відкрили тут два астероїди, які ­наближаються до ­Землі. Це наше головне досягнення. Телескоп також стежить за космічним сміттям. Це уламки космічних кораблів. Можуть нашкодити планеті, якщо впадуть. Деякі мають ядерні реактори.

Космічне сміття часто падає?

— Щодоби — до кількох тонн. Зазвичай згорає, коли потрапляє в атмосферу. Якщо ні, невеликими частинками падає в океан або безлюдні місця. Якби упав гігантський астероїд розміром із 500 метрів, був би потужний вибух. За таких в атмосферу здіймається стільки пилюки й пари, що тепло від сонця не доходить до ­землі. Виникає ефект ядерної зими.

Які астероїди найнебезпеч­ніші?

— Не відкриті заздалегідь. Усі великі давно відомі. Метеорит, який упав 2013-го в російському Челябінську, був малий. Але про нього не знали. Завдав багато збитків. Добре, що ніхто не загинув. Варто зважати на розмір асте­роїда . Кількаметровий згорить в атмосфері. Небесне тіло понад 50 метрів може спричинити землетрус.

Як діяти при падінні метео­рита?

— Ховатися в бомбосховище. На зміну траекторії його польоту треба кілька років. Якщо такого часу немає, головне — передбачити, де впаде.

Чи падають на інші пла­нети?

— Так, майже на всі. Наприклад, на Місяці є кратери від зіткнень з астероїдами. Лише на Юпітер і Сатурн не падають — бо це газові планети.

Чи є ознаки життя на інших планетах?

— Десятки далеких мають умови подібні до тих, що на Землі. Однак життя там немає. Мабуть, час існування цивілізацій обмежений. Вони гинуть, імовірно — через зіткнення планет з астероїдами. Для Землі актуальніші ­вулкани.

Вашою роботою цікавляться західні ­науковці?

— В американському Гарварді є міжнародна організація, що координує дослідження малих планет. Туди сходяться дані з ­усього світу. Таких обсерваторій, як моя, на Землі — близько 400. ­Навіть аматори з невеличкими телескопами відкривають об'єкти.

Помічник Петро натискає кноп­ку автоматичного відкриття ­купола. Бачимо краєвид на Андрушівку та Гальчин.

— Отам, між зеленим полем і зораним, лежить точка перетину 50-ї північної паралелі та 29-го східного меридіану, — показує ліворуч Юрій Іващенко. — Тому обсерва­торію дуже просто знайти. Улітку ввечері ставимо телескопи посеред поля. Розповідаю людям про зоряне небо, про українські пісні, де йдеться про зірки, небо. Охочих багато.

2001 рік, 12 квітня — запрацювала Андрушівська обсерваторія

2003 рік — на базі обсерваторії відкрито перші астероїди

2005 рік — обсерваторія потрапила до 20 найбільш результативних у світі за дослідженням малих планет

2007 рік, 14 березня — відкрито астероїд Кличко, названий на честь боксерів братів Кличків. Також астероїдам дали імена письменниці Ліни Костенко та нині покійного актора Богдана Ступки

22 роки працював в автоцентрі

Юрій Іващенко народився 12 квітня 1961 року. Цього дня полетів у космос Юрій Гагарін. Мати назвала сина на честь радянського космонавта. Була шкільною вчителькою фізики та астрономії. Юрій закінчив фізико-математичний факультет Київського університету. Дев'ять років працював у Головній обсерваторії Академії ­наук УРСР.

— Потім — розвал Союзу. Науку перестали фінансувати. Нелегко було, рід занять змінив, — розповідає астроном. — Біля обсерваторії була СТО. На її базі відкрили українсько-японське підприємство "Ніссан-­Україна". Шукали людину, яка знає англійську, тямить в автомобілях, має права, закордонний паспорт. Я відповідав усім вимогам.

Пропрацював там 22 роки. Мав гарну кар'єру, заробив гроші. Та мрія мене не відпускала. Не знаходив сам себе. Брав відпустки — їздив на міжнародні ­конференції у складі українських наукових делегацій. Аж поки остаточно не вирішив — треба самому щось робити.

Зосередився на будівництві ­обсерваторії. Був страшенний ризик. Бо сьогодні тратив усе з кишені на ідею, а що буде завтра — невідомо. Мене підтримали колеги на чолі з академіком Ярославом Яцківим. Надали купол, допомогли його змонтувати. За три роки запрацював головний корпус.

Півтора року тому звільнився з автоцентру "Голосіївський". Переїхав із Києва сюди. Вже кілька років обсерваторія має невеличкий міжнародний грант. Він дає нам змогу жити й працювати.

×