Два роки і чотири місяці Віктор Насімчук, 55 років, із райцентру Полонне Хмельниччини намагається знайти вбивць сина. Віталій Насімчук зник 3 грудня 2005-го. Йому було 26 років.
— Я доб"юся правди, — впевнений Віктор Володимирович. — Убивство не можуть розкрити, бо у ньому замішані міліціонери чи їхні родичі. Або взяли гроші і прикривають убивць.
Віктор Насімчук працював старшим інженером та директором заводу з виготовлення мінеральних добрив, нині — заступник директора комбінату хлібопродуктів. Його дружина 54-річна Людмила — податковий інспектор. Виховали синів Віталія та Олександра.
Віталій з дружиною Іриною та сином і донькою мешкали окремо.
— Зранку того дня Віталік пішов на залізничний вокзал забирати гроші, — каже 24-річна Ірина Насімчук. — Він займався оптовим збором металобрухту.
В обід, як обіцяв, додому не повернувся. А ввечері до квартири завітав незнайомець.
— Була одинадцята, як у двері подзвонив якийсь чоловік, — згадує жінка. — На голові чорна шапочка, комірець піднятий. "Віталік переказав, що його кілька днів не буде", — сказав і побіг.
Насімчуки повірили незнайомцеві, хоч раніше з Віталієм такого не траплялося. До міліції звернулися через тиждень. Ще через півтора місяця Віктор Насімчук пішов до райвідділу вдруге.
— Зайшов до начальника. Він наказав слідчим принести папку. Крім заяви про зникнення і фотокартки, там нічого не було, уявляєте? — обурюється Віктор Володимирович. — Сина ніхто не шукав.
Тіло Віталія знайшли 11 квітня 2006 року у ставку селища Понінки, за кілька кілометрів від райцентру. Батько впізнав сина за шрамом і татуюванням на правому стегні.
— Дивлюсь, а у Віталіка під серцем рана, — згадує чоловік. — Показав міліціонерам. А вони: "Точно, правда". Якби не побачив, сказали б, що втопився.
Віктор Насімчук почав збирати інформацію про зникнення сина.
— Якось зустрілися з одним чоловіком, — згадує. — Заплатив йому 500 гривень. Він розповів, що Віталіка вбили. Розмову я записав на диктофон. Потім запис син Сашко прокрутив знайомим. Голос упізнали, але міліція чомусь не хоче викликати того чоловіка на допит.
17 травня позаторік у будинку Насімчуків міліціонери провели обшук. А через три дні господар знайшов прослуховуючий пристрій.
— Такий балончик сантиметрів з 10, — каже Віктор Володимирович. — А до нього примотаний якийсь заряд і дріт. Ще під час обшуку зрозумів, що то — для прослушки. Міліціонери постійно дзвонили по мобілці, а потім один сказав: "Все нормально, працює". Через кілька днів до мене підійшов начальник карного розшуку: "Дядя Вітя, віддайте те, що знайшли. Бо мене з роботи виженуть". Я віддав.
25 травня позаторік міліціонери затримали безробітного 40-річного В"ячеслава Миколюка. За вбивство Віталія Насімчука проти нього порушили кримінальну справу.
— У райвідділі мене катували з шостої вечора до дванадцятої ночі, — розповідає Миколюк. — Били не мєстні. Наказували зізнатися. Коли відмовився, причепили до вух клеми, били током. Коли тєряв сознаніє — відливали водою. До ночі в кабінеті було по кісточки води. Я не витримав.
По справі вбивства Віталія Насімчука відбулося 20 судових засідань.
— Віталій зник 3 грудня 2005 року, — каже Миколюк. — У той час я сидів у в"язниці за крадіжку кози. Звільнився 27 лютого 2006-го. Міліція знала, що діло не клеїться. Тоді привели кількох свідків, котрі нібито бачили Насімчука після 27 лютого.
На суді міліціонери показували каяття Миколюка. Ніби він 15–16 березня випивав разом із Віталієм. Посварилися. Миколюк ударив Насімчука ножем, а тіло відволік до ставка.
Віталій зник 3 грудня 2005 року. У той час я сидів у в"язниці за крадіжку кози
— Прокурор запевняв, що сина вбили 15–16 березня 2006-го, — каже Віктор Насімчук. — Я не вірив, бо Віталік не міг три місяці десь ховатися. На суді свідки казали, що бачили його то в барі, то в центрі. Але Полонне — це велике село, всі знають про мою біду. Якби Віталік тут був — мені б повідомили. Згодом мати одного свідка просила у мене вибачення: "Пробачте мого Сашу, його попросили так казати".
Торік 8 червня В"ячеслава Миколюка звільнили з-під варти. У слідчому ізоляторі він просидів понад рік. Чоловіка відпустили на підписку про невиїзд, а справу відправили на дорозслідування у райпрокуратуру.
— Та ніяких убивць вони вже не знайдуть, — махає рукою Ірина Насімчук. — Якби хотіли — уже знайшли б. Коли Віталік зник, доньці Насті було два роки, а синові Вадіку — два місяці. Настуня впізнає батька на фотографіях. Каже: "Папу вбили бандіти".
3 
35413
Коментарі