Наступного року Україна переходить на нову систему роботи медичної галузі. Реформа триватиме три роки. 2017‑го зміни стосуватимуться первинної ланки медицини — терапевтів, педіатрів і сімейних лікарів.
— Ми впроваджуємо так звану "британську" модель з урахуванням українських реалій, — каже заступник міністра охорони здоров'я Павло Ковтонюк, 32 роки, один з авторів медичної реформи.
— Таку систему рекомендує Всесвітня організація охорони здоров'я для країн, що розвиваються. Подібна працює в Італії, Іспанії, скандинавських країнах. У Польщі на початку скопіювали німецьку формулу фінансування, коли роботодавець платить податок на медицину. Але вона не пішла. Сьогодні польська система змінюється в бік того, що хочемо зробити і ми.
Скільки часу розробляли реформу?
— Я брав участь в активній фазі розробки десь півтора року. Вивчали країни, що мають подібний рівень економіки. Найбільше цінного взяли з Таїланду, Мексики, Філіппін, Індонезії. З європейських країн — з Естонії та Угорщини. Ці країни провели медичні реформи недавно.
Скільки триватиме перехід на нову систему?
— Передбачені три етапи реформи. Перший — запрацює з 2017 року і стосуватиметься первинної ланки медицини. Це — сімейні лікарі, терапевти й педіатри.
З 2018-го на нову систему переходитимуть спеціалісти — кардіологи, офтальмологи, травматологи й лікарні.
Третій рік, 2019-й — високоспеціалізована сфера. Інститути раку, акушерства та гінекології, ендокринології. Їх найскладніше фінансувати, тому вони заходитимуть у систему, коли решта запрацює. Потрібно, щоб ми від фундаменту побудували правильну систему маршруту пацієнта.
Що це таке?
— Українці не привчені ходити до сімейного лікаря. Одразу шукають фахівців. Недавно в мого друга зір. Він ходив до окуліста, а потім просив мене порадити фахівця. Питаю: "Що з тобою?" — "За місяці одне око перестало бачити" — Кажу: "Друже, тобі не окуліст потрібен". Виявилося, мав пухлину в мозку. Сімейний лікар одразу зрозуміє — треба бігти на МРТ (магнітно-резонансна терапія. — ГПУ).
Непрофільні пацієнти переповнюють лікарні. 30–40 відсотків не повинні там бути, за статистикою. У світі "первинка" бере на себе 80 відсотків пацієнтів.
Як система має працювати?
— Часто думають, що страхова модель — це коли люди купляють поліс і роблять внески. У нашому випадку цього робити не потрібно.
Усі ми платимо загальні податки — акцизи, податок на додану вартість. З них частину грошей перераховують як страховий внесок на медицину. Це в Україні вже працює. Але сьогодні гроші йдуть на утримання лікарень, а ми платитимемо лікарям.
Щоб управляти грошима з податків, створюється технічна агенція "Національна служба здоров'я". Її представництва будуть у кожному регіоні. Вона укладатиме договори з медичними закладами й приватними практиками.
Як оплачуватимуть послуги лікарів?
— Оплата залежатиме від договорів, які лікар уклав із пацієнтом. За один — в середньому 210 гривень на рік. За дітей і людей похилого віку передбачені грошові надбавки. Таким пацієнтам потрібно приділити більше часу.
Ми порахували, що лікар за 12 місяців здебільшого приймає дві тисячі пацієнтів. Сімейні лікарі в Дніпрі та Кропивницькому казали, що приймають і більше людей.
Це виходить 35 тисяч гривень на місяць.
— Так, 35 тисяч на одну лікарську практику — лікар із двома медсестрами.
Як пацієнт обиратиме лікаря?
— Укладатиме договір з тим, кому довіряє. На перших порах — зі своїм терапевтом у поліклініці. Лікарі вноситимуть пацієнтів у базу, щоб ті не приписувалися до кількох. Якщо не сподобається якість послуги, людина зможе розірвати договір.
Поліклінік не буде?
— Лікарі можуть приймати в поліклініках, приватних кабінетах, де завгодно, куди ходитимуть пацієнти.
З другого боку, в поліклініках є свої переваги. Там є прилади й техніка, колеги, з якими можна порадитися, бухгалтерія.
Якими послугами держава забезпечуватиме хворих?
— Сімейний лікар виконуватиме три функції. Лікуватиме хвороби, що не потребують складного обладнання або вузького фахівця. Робитиме профілактичні огляди. І видаватиме направлення до вузького спеціаліста.
Хочемо внести у цей список і аналізи, але поки проводимо розрахунки, чи можемо зробити на першому етапі.
Чи буде держава оплачувати ліки і які?
— Програма відшкодування медичних препаратів працюватиме на всіх етапах реформи. Кінцева мета — оплачувати всі ліки, які входять у перелік життєво необхідних.
Наступного року пропонуємо почати з трьох груп захворювань: серцево-судинних, діабету І і ІІ типу та бронхіальної астми.
Онкологія фінансується за окремими державними програмами.
Чи будуть електронні медичні картки?
— Поступово — так. У базі даних зберігатимуться всі діагнози пацієнта. Сьогодні проблема в тому, що кожен ваш візит — ви ніби нова людина. Новий лікар збирає інформацію про вас від самого народження.
Реформа запрацює одразу в усіх регіонах?
— Так. Ми не хочемо робити пілотні проекти. Але хтось все одно буде лідером. Решту підтягуватимемо. Є регіони, що вже починають готуватися. У Чугуївському районі Харківської області створена ініціативна група із впровадження медичної реформи. До нас приїжджали представники Житомира. Дніпро готовий починати.
Скільки коштів потрібно на реалізацію реформи?
— На перший етап має вистачити тих коштів, що є. Наступні — без додаткового фінансування запровадити не вийде, вони дорогі.
А зміни до законодавства?
— Невеликі. Перш за все — до Бюджетного кодексу. Цього достатньо для початку. Щоб уся страхова система запрацювала, потрібен окремий закон.
Чого очікувати у медичній галузі з 1 січня?
— Різких змін не буде. З якогось моменту оголосимо, що треба укладати договори з пацієнтами. Лікар працює, як і працював. З кожним новим пацієнтом укладає угоди. А потім, із певного числа, оплата відбуватиметься тільки на підставі цих угод.
Кінцева мета реформи — щоб пацієнти були фінансово захищені. Хвороба не тільки неприємна фізично, а й б'є по кишені. В Україні проблеми зі здоров'ям лідирують серед причин, чому люди стають бідними. Від цього — недовіра до держави та втрати в економіці. Якщо 80 відсотків хворих вилікуємо на первинній ланці, як це відбувається у розвинених країнах, зможемо заощадити кошти на лікування важких хвороб.
66 відсотків українців помирають від хвороб серцево-судинної системи. На другому місті онкозахворювання — 14%. Такі дані Всесвітньої організації охорони здоров'я за 2013 рік.
Виховує однорічну доньку
Павло Ковтонюк народився 26 грудня 1983 року в російському місті Красноярськ. Батьки — вчителі.
До України переїхав 1987-го. Громадянин України.
Закінчив Школу охорони здоров'я Національного університету "Києво-Могилянська академія". Працював консультантом у консалтинговій компанії "Стратеджик Консалтинг Груп", пізніше — незалежним консультантом з управління у сфері охорони здоров'я.
2012 року заснував перше в Україні фахове видання на тему менеджменту в галузі — журнал "PRO Менеджмент в охороні здоров'я".
З минулого року очолює проектний офіс при Національній раді реформ.
Викладає в Школі охорони здоров'я курси "Управління якістю в охороні здоров'я", "Організаційна діагностика та організаційні зміни", а також курс "Менеджмент організацій в охороні здоров'я", з 2014-го — "Системи охорони здоров'я".
31 серпня призначений заступником міністра охорони здоров'я. Бере участь у розробці медичної реформи в Україні.
Володіє англійською.
Одружений. Виховує однорічну доньку.
Улюблена книжка — Айн Ренд "Атлант розправив плечі".
3 
1
Коментарі
1