За добу травми отримують понад 200 людей
19 січня 2014 року на майдані Незалежності в Києві на віче збираються понад 100 тис. людей. Багато хто з них на голову одягають каструлі, друшляки, відра. Так протестують проти ухвалених 16 січня Верховною Радою законів, що забороняють мирні зібрання та носіння на акції касок.
Натовп перебиває виступи депутатів-опозиціонерів, освистує.
— Лі-де-ра! Лі-де-ра! — скандують майданівці.
— Тут є лідер. Це український народ, — говорить 39-річний Арсеній Яценюк. — І якщо хтось перетворить наш мирний спротив на боротьбу за лідерство у країні, я оголошу його провокатором. Той, хто закликає до штурму адмінбудівель, також провокатор.
Мікрофон беруть автомайданівці Сергій Коба і Дмитро Булатов. Закликають іти до парламенту.
— В опозиції є півгодини. Якщо вони не визначать лідера, ми станемо навколо парламенту, — каже зі сцени 29-річний Сергій Коба, один із керівників Автомайдану.
З майдану Незалежності рушає колона автомобілів і мітингувальники. На перетині вул. Грушевського та Музейного провулку стоять міліцейські автобуси і кордон Внутрішніх військ — кілька сотень у шоломах із металевими щитами.
До них наближаються близько 200 людей із 23-ї сотні самооборони Майдану та "Правого сектора". За ними — понад тисяча активістів із віча. Мітингувальники намагаються відтягнути міліцейські автобуси. Розхитують один із них, б'ють вікна. Хтось жбурляє в автобус коктейль Молотова. Він спалахує. За кілька хвилин загоряються й інші, якими перекрита вулиця.
У силовиків летять петарди і фаєри. Активісти й журналісти вилазять на вцілілі автобуси. Правоохоронці кидають світло-шумові гранати, розпилюють сльозогінний газ. Люди закривають шарфами й хустками обличчя. У перші 3–5 хв. після розпилення присідають. Коли газ піднімається вгору, підводяться.
— Тоді це було так дико — під ноги прилітає граната, обмотана скотчем і камінням. Всьо в писок летить. Пробую докинути до ментів камінь, а він просто не долітає, — згадує киянин 26-річний Артем Коломченко. — На площі — тисячі людей, але воюють кілька сотень. Решта стоять на схилах і кричать: "Молодці" і "Ганьба".
Навпроти Парламентської бібліотеки з мікроавтобуса з гучномовцями нардепи Олег Ляшко і Володимир Яворівський закликають міліцію відступити. Лідер УДАРу Віталій Кличко йде в натовп, просить не провокувати міліцію. Люди кричать: "Ганьба!" Обливають його з вогнегасника.
О 18.00 перших поранених активістів виносять у медпункт у Парламентській бібліотеці, а потім — до машин швидкої допомоги, що стоять на Європейській площі. Міліція затримує чотирьох активістів, які жбурляють каміння й плитку в силовиків.
До 23.00 згорають шість автобусів і дві вантажівки, що перекривали вулицю. Всю ніч мітингувальники кидають каміння. Міліціонери відповідають газовими гранатами, стріляють з рушниць гумовими кулями.
20 січня 2014 року о 4.00 бої вщухають. Міліція поливає активістів із водомету. Надворі -18°С, на місці сутичок стає слизько. Майданівці й силовики перепочивають.
За добу травми отримують понад 200 людей. Чотирьом видалили по оку. Студенту-першокурснику гранатою відірвало кисть руки. У міліції заявляють про сотню постраждалих правоохоронців.
О 7.00 протистояння продовжується. Протягом дня на Майдані збираються до 10 тис. людей. Силовики стріляють картеччю з травматичної зброї. До світло-шумових гранат прив'язують металеві частини та каміння, аби під час вибуху воно завдавало травм. Влучають по журналістах — у камери, потилиці й очі. 22 січня 2014 року від куль гинуть перші активісти — Сергій Нігоян і Михайло Жизневський.
1. 50-річний Юрій Вербицький загинув 21 січня 2014 року в лісі біля села Гнідин Бориспільського району Київської області. Його катували — перебили в кількох місцях ноги, зламали ребра, завдали сильних ударів у обличчя. Медики назвали причину смерті: переохолодження. Викрали Юрія разом із активістом Ігорем Луценком з офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні в Києві. Вербицький туди звернувся з пошкодженням ока після сутичок на вул. Грушевського. Він працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики Академії наук. 2013 року захистив кандидатську дисертацію. Мав перший розряд з альпінізму. Узяв відпустку, щоб поїхати на Майдан.
2. 20-річний Сергій Нігоян загинув близько шостої ранку 22 січня 2014 року від вогнепального поранення в груди на вул. Грушевського. У нього стріляли з помпової рушниці набоями, призначеними для зупинки автомобілів. Вірменин за походженням Нігоян народився у селі Березнуватівка Солонянського району на Дніпропетровщині. Його сім'я переїхала в Україну, рятуючись від війни в Нагорному Карабаху. Був єдиним сином у сім'ї. Збирався вчитись на актора. На Майдан приїхав 8 грудня 2013-го. Охороняв барикаду біля Головпоштамту. Говорив українською. В інтернеті стало популярним відео, на якому Сергій на барикаді читає поему Тараса Шевченка "Кавказ": "Борітеся — поборете, вам Бог помагає".
3. Білорус 25-річний Михайло Жизневський був членом самооборони Майдану. Загинув 22 січня 2014 року від пострілу мисливською кулею в серце на вул. Грушевського. Панахиду за ним відслужили в Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві 26 січня. Цього дня Михайлові мало б виповнитися 26. Жизневський народився у білоруському місті Гомель. Був членом організації УНА-УНСО. В Білорусі проти нього порушили кримінальну справу. З 2005-го жив в Україні. Працював у Білій Церкві електрозварником і монтажником вікон. Його улюбленою піснею була "Пливе кача" гурту "Піккардійська терція". Після його смерті під неї ховали інших активістів Майдану.
Після Водохреща з Майдану зникли танці
20 січня 2014 року активісти привозять на вул. Грушевського дерев'яну катапульту. Метають у силовиків петарди і коктейлі Молотова. Цього дня починають палити шини — утворюється чорна димова завіса. Активісти б'ють металевими трубами об 200-літрові діжки.
— Так залякували силовиків. Потім і вони почали повторювати — били кийками об свої щити, — каже киянин 29-річний Олег Ситник. Він кидав камінням у міліцію. — Було страшно. Все нагадувало середньовічні бої.
Після Водохреща 19 січня Майдан змінився — зникли пісні й танці. Люди стали похмуріші, майже всі — у касках. Відчувався запах паленої гуми і тривоги.
Львів'яни не пустили "Беркут" у Київ
19 січня о 23.00 близько 2 тис. людей блокують військову частину №4114 на вул. Стрийській у Львові. Бійці Внутрішніх військ уночі мали виїжджати до столиці.
— Мийте ноги і лягайте спати! — кричать мітингувальники під ворітьми частини. Загороджують їх автомобілями. Замальовують фарбою вікна вантажівки та пробивають колеса. Частина активістів їде на вул. Княгині Ольги. Звідти в Київ має виїжджати "Беркут". Люди не випускають машини силовиків.
9 
35413
Коментарі