Вівторок, 12 січня 2016 06:10

Силовики починають стріляти

За добу травми отримують понад 200 людей

19 січня 2014 року на майдані Незалежності в Києві на віче збираються понад 100 тис. людей. Багато хто з них на голову одягають каструлі, друшляки, відра. Так протестують проти ухвалених 16 січня Верховною Радою законів, що забороняють мирні зібрання та носіння на акції касок.

Натовп перебиває виступи депутатів-опозиціонерів, освистує.

— Лі-де-ра! Лі-де-ра! — скандують майданівці.

— Тут є лідер. Це український народ, — говорить 39-річний Арсеній Яценюк. — І якщо хтось перетворить наш мирний спротив на боротьбу за лідерство у країні, я оголошу його провокатором. Той, хто закликає до штурму адмінбудівель, також провокатор.

Мікрофон беруть автомайданівці Сергій Коба і Дмитро Булатов. Закликають іти до парламенту.

— В опозиції є півгодини. Якщо вони не визначать лідера, ми станемо навколо парламенту, — каже зі сцени 29-річний Сергій Коба, один із керівників Автомайдану.

З майдану Незалежності рушає колона автомобілів і мітингувальники. На перетині вул. Грушевського та Музейного провулку стоять міліцейські автобуси і кордон Внутрішніх військ — кілька сотень у шоломах із металевими щитами.

До них наближаються близько 200 людей із 23-ї сотні самооборони Майдану та "Правого сектора". За ними — понад тисяча активістів із віча. Мітингувальники намагаються відтягнути міліцейські автобуси. Розхитують один із них, б'ють вікна. Хтось жбурляє в автобус коктейль Молотова. Він спалахує. За кілька хвилин загоряються й інші, якими перекрита вулиця.

У силовиків летять петарди і фаєри. Активісти й журналісти вилазять на вцілілі автобуси. Правоохоронці кидають світло-шумові гранати, розпилюють сльозогінний газ. Люди закривають шарфами й хустками обличчя. У перші 3–5 хв. після розпилення присідають. Коли газ піднімається вгору, підводяться.

— Тоді це було так дико — під ноги прилітає граната, обмотана скотчем і камінням. Всьо в писок летить. Пробую докинути до ментів камінь, а він просто не долітає, — згадує киянин 26-річний Артем Коломченко. — На площі — тисячі людей, але воюють кілька сотень. Решта стоять на схилах і кричать: "Молодці" і "Ганьба".

Навпроти Парламентської бібліотеки з мікроавтобуса з гучномовцями нардепи Олег Ляшко і Володимир Яворівський закликають міліцію відступити. Лідер УДАРу Віталій Кличко йде в натовп, просить не провокувати міліцію. Люди кричать: "Ганьба!" Обливають його з вогнегасника.

О 18.00 перших поранених активістів виносять у медпункт у Парламентській бібліотеці, а потім — до машин швидкої допомоги, що стоять на Європейській площі. Міліція затримує чотирьох активістів, які жбурляють каміння й плитку в силовиків.

До 23.00 згорають шість автобусів і дві вантажівки, що перекривали вулицю. Всю ніч мітингувальники кидають каміння. Міліціонери відповідають газовими гранатами, стріляють з рушниць гумовими кулями.

20 січня 2014 року о 4.00 бої вщухають. Міліція поливає активістів із водомету. Надворі -18°С, на місці сутичок стає слизько. Майданівці й силовики перепочивають.

За добу травми отримують понад 200 людей. Чотирьом видалили по оку. Студенту-першокурснику гранатою відірвало кисть руки. У міліції заявляють про сотню постраждалих правоохоронців.

О 7.00 протистояння продовжується. Протягом дня на Майдані збираються до 10 тис. людей. Силовики стріляють картеччю з травматичної зброї. До світло-шумових гранат прив'язують металеві частини та каміння, аби під час вибуху воно завдавало травм. Влучають по журналістах — у камери, потилиці й очі. 22 січня 2014 року від куль гинуть перші активісти — Сергій Нігоян і Михайло Жизневський.

1. 50-річний Юрій Вербицький загинув 21 січня 2014 року в лісі біля села Гнідин Бориспільського району Київської області. Його катували — перебили в кількох місцях ноги, зламали ребра, завдали сильних ударів у обличчя. Медики назвали причину смерті: переохолодження. Викрали Юрія разом із активістом Ігорем Луценком з офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні в Києві. Вербицький туди звернувся з пошкодженням ока після сутичок на вул. Грушевського. Він працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики Академії наук. 2013 ро­ку захистив кандидатську дисертацію. Мав перший розряд з альпінізму. Узяв відпустку, щоб поїхати на Майдан.

2. 20-річний Сергій Нігоян загинув близько шостої ранку 22 січня 2014 року від вогнепального поранення в груди на вул. Грушевського. У нього стріляли з помпової рушниці набоями, призначеними для зупинки автомобілів. Вірменин за походженням Нігоян народився у селі Березнуватівка Солонянського району на Дніпропетровщині. Його сім'я переїхала в Україну, рятуючись від війни в Нагорному Карабаху. Був єдиним сином у сім'ї. Збирався вчитись на актора. На Майдан приїхав 8 грудня 2013-го. Охороняв барикаду біля Головпоштамту. Говорив українською. В інтернеті стало популярним відео, на якому Сергій на барикаді читає поему Тараса Шевченка "Кавказ": "Борітеся — поборете, вам Бог помагає".

3. Білорус 25-річний Михайло Жизневський був членом самооборони Майдану. Загинув 22 січня 2014 року від пострілу мисливською кулею в серце на вул. Грушевського. Панахиду за ним відслужили в Михайлівському Золотоверхому соборі в Києві 26 січня. Цього дня Михайлові мало б виповнитися 26. Жизневський народився у білоруському місті Гомель. Був членом організації УНА-УНСО. В Білорусі проти нього порушили кримінальну справу. З 2005-го жив в Україні. Працював у Білій Церкві електрозварником і монтажником вікон. Його улюбленою піснею була "Пливе кача" гурту "Піккардійська терція". Після його смерті під неї ховали інших активістів Майдану.

Після Водохреща з Майдану зникли танці

20 січня 2014 року активісти привозять на вул. Грушевського дерев'яну катапульту. Метають у силовиків петарди і коктейлі Молотова. Цього дня починають палити шини — утворюється чорна димова завіса. Активісти б'ють металевими трубами об 200-літрові діжки.

— Так залякували силовиків. Потім і вони почали повторювати — били кийками об свої щити, — каже киянин 29-річний Олег Ситник. Він кидав камінням у міліцію. — Було страшно. Все нагадувало середньовічні бої.

Після Водохреща 19 січня Майдан змінився — зникли пісні й танці. Люди стали похмуріші, майже всі — у касках. Відчувався запах паленої гуми і тривоги.

Львів'яни не пустили "Беркут" у Київ

19 січня о 23.00 близько 2 тис. людей блокують військову частину №4114 на вул. Стрийській у Львові. Бійці Внутрішніх військ уночі мали виїжджати до столиці.

— Мийте ноги і лягайте спати! — кричать мітингувальники під ворітьми частини. Загоро­джують їх автомобілями. Замальовують фарбою вікна вантажівки та пробивають колеса. Частина активістів їде на вул. Княгині Ольги. Звідти в Київ має виїжджати "Беркут". Люди не випускають машини силовиків.

Зараз ви читаєте новину «Силовики починають стріляти». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 622
Голосування Справа Медведчука - це:
  • Спроба Зеленського наростити рейтинг. Медведчука не посадять
  • Початок боротьби з олігархами
  • Піар з одночасним ударом по Порошенку
  • Перерозподіл ринку і потоків
  • Вплив американців
  • Мені байдуже
Переглянути