— Зараз книжок українських політиків стало менше, бо їх ніхто не купує. Раніше теж мало купували, але хоч підходили, листали. А тепер кому вони потрібні? Ми їх і по телевізору бачимо, надоїли вже. От іноземними інтересуються — Черчиллем, Рузвельтом, — каже 46-річний Анатолій Миколайович, продавець найбільшого в Києві книжкового ринку Петрівка.
Чоловік у чорній спортивній шапці та коричневій дублянці спирається на прилавок. Його кіоск розміщений в одному з центральних рядів. Поряд велика калюжа. Жінки долають її навшпиньки. На стелажах за Достоєвським, Шекспіром, книжкою Лади Акімової "Моя Гурченко" та Георгія Данелія "Актерская книга" стоїть заклеєний у поліетилен твір Леоніда Кучми "После Майдана. Записки Президента 2005-2006". Коштує 70 грн.
— Давно вже стоїть, ніхто не купує, от я й прибрав подальше. Нате дивіться, — кидає спогади Кучми на сусідній столик, поряд із книжкою про Гітлера. Іншому покупцеві у великій хутряній шапці показує енциклопедію про відомих людей. За хвилину каже:
— Литвин сюди регулярно ходить. Бачив його десь дві неділі назад. Купив у мене книжки про Єльцина та Барака Обаму по 160 гривень. Не торгувався.
Підходжу до ятки в 53-му ряду з художньою літературою. На прилавку лежать книжки про Івана Мазепу, Теодора Рузвельта. 30-річний продавець у коричневій дублянці без шапки говорить по телефону.
— Ну ти ж хотів цю книжку? Забирай, бо вона в мене в одному екземплярі, — каже в трубку. Питає, що цікавить. Кажу, книжки політиків — Ющенка, Тимошенко, Азарова, Тігіпка, Януковича.
— А-а-а, так ви Януковичем інтересуєтесь? Немає нічого, — чоловік примружує очі. Швидко виходить з-за прилавка та йде геть.
На стелажі з економічною та юридичною літературою вгорі стоїть книжка екс-президента Віктора Ющенка "Вірю! Знаю! Можемо!".
— Я її раніше вобщє в ящик ховала. Такого через цього Ющенка наслухалася, — розказує продавець Ірина Політаєва, 37 років. Її ледь видно з-за прилавка. — Десь півгода тому назад якийсь чоловік побачив її. Як почав орать, матюкався і плювався. Такий-сякий, нічого не зробив. У людей же така асоціація — якщо я його виставила, то значить піддержую, — шепоче.
Роман Ганни Герман "Червона Атлантида" теж не популярний. Про це розповідають із 10 опитаних продавців. У когось купили два примірники, у когось один. Продавець української художньої літератури 50-річна Наталія Савчук не продала жодного. Просить за книжку 40 грн.
— Покупці принципово не беруть. В основному, реакція така: "А, це та сама Герман", — кривиться. — Я її читала. Книжка така собі. Авторка гарно виписала долі людей, хотіла скопіювати манеру Марії Матіос, та не вийшло.
Дістає книжку "Золота латина". Розгортає на першій сторінці. Водить пальцем по аркушу.
— Зібрав і упорядкував Володимир Литвин, — читає. — І коли він її тільки упорядковував? От чоловік, усе встигає, — піднімає брови, усміхається. — За нього, мабуть, хтось написав, а йому слава. Підручник Литвина з історії цього навчального року вставили в шкільну програму, то моментально розходиться. А до того ним ніхто й не цікавився.
3 
1
Коментарі
26