Львівський міський голова Андрій Садовий призначив зустріч о 12.30 у робочому кабінеті на другому поверсі міськради, що на площі Ринок. Перед будинком вирито глибокі ями. Виглядають оголені труби, гори піску чергуються з купами старої бруківки — реконструкція площі триває.
— Зачекайте, будь ласка, ще п"ять хвилин. У міського голови зустріч, — каже особистий прес-секретар Садового, молоденька блондинка у строгому чорному костюмі. Усміхнувшись, додає: — Насправді він дуже не любить, коли журналісти на нього чекають.
До кабінету потрапили лише за 20 хвилин. Робоче місце мера просторе й розкішне. На стінах великий портрет князя Лева Галицького, світяться кришталеві бра.
— Нічого, скоро площа Ринок буде повністю пішохідна, — відповідає Андрій Садовий на скарги щодо дороги. — Ремонтуємо старі будинки. Жоден з них навіть каналізації не мав. Уся вода так і стояла в підвалах. Робимо все, щоб не допустити руйнування центральної частини міста. Після ремонту ніхто: ні міський голова, ні губернатор — не зможе заїжджати на територію. Тільки машини, що прибирають. Ну, може, президент України чи іншої держави, як приїде.
Посада мера для вас — трамплін у велику політику?
— 1998 року мене обрали депутатом міської ради, головою комісії економічної політики, керівником фракції ПРП. Тоді я побачив, що таке Львів ізсередини. Відтоді живу нашим містом, його розвитком. Так що моє балотування на посаду мера — це лише логічне продовження ланцюжка. Я зараз дуже багато працюю — з 7.30 до 23.00.
Ви могли б стати народним депутатом, а потім повернутися до Львова, наприклад, головою облдержадміністрації...
— Мені пропонували брати участь у виборах до Верховної Ради. Але я не хочу бути народним депутатом чи губернатором. Це не для мене. Волію працювати і жити тут. У цьому місті народилися мої діти, тут я закохався у майбутню дружину...
Зараз дуже багато працюю — з 7.30 до 23.00
Андрій Садовий може годинами розповідати про те, як він любить Львів. Доводиться перебивати. Він бере до рук якусь монетку в скляній упаковці, крутить нею.
Уже визначили нагальні проблеми Львова?
— Основна проблема у самих мешканцях міста. Ми вже звикли заходити в під"їзд будинку, де зруйновано сходи, спалено ліфти. Викидати з п"ятого поверху сміття, руйнувати дитячі майданчики. Це проблема ментальності, над якою треба багато працювати. Усі інші негаразди: житлово-комунальні, дороги, водопостачання — похідні від неї.
Як має сприйматися Львів Садового на всеукраїнській арені?
— Як успішне місто нових технологій, молодих людей. Львів по праву є культурною столицею України. Саме тут 55 відсотків пам"яток архітектури. Ми маємо дуже талановитих людей. Назвіть мені популярніші імена в українському шоу-бізнесі, аніж Руслана і Славко Вакарчук. А скільки наших політиків нині при владі... Львів, як енергетична криниця, вміє народжувати. Питання лише в тім, як об"єднати весь цей лобістський потенціал? Тому в нас є Тарас Чорновіл, Ганна Герман у фракції Партії регіонів. Є Андрій Шкіль, Степан Курпіль із БЮТу. У "Нашій Україні" маємо Ярослава Кендзьора, Степана Давимуку, Василя Куйбіду. У комуністів — Олександр Голуб, Адам Мартинюк. Соціалістів... — дивиться вгору, думає. — От соціалістів не пам"ятаю.
Свого часу ви дуже настирливо пропагували особливий статус для Львова, окремий рядок у державному бюджеті. Ще від цього не відмовилися?
— Я просто так ніколи не говорю. Окремий рядок у бюджеті має бути, коли йдеться про історичну спадщину міста. Це ж надбання країни, світу. Палац Потоцьких, Опера, та ж площа Ринок... Особливий статус — це трохи інша площина. Його мають надати містам, які є регіональним столицями: Львів, Одеса, Харків, Дніпропетровськ. Київ уже має цей статус. Проблема у коштах. У столиці до державного бюджету йде 50 відсотків, а решта залишається в місті. А в нас забирають 80 відсотків. Як можна вижити? Усі говорять, що на святкування 750-річчя Львова виділили великі гроші. Я підписав постанову на 114 мільйонів гривень. Із них залишилося тільки 100. 14 мільйонів десь загубилися в Києві. Аби реконструювати один лише театр імені Марії Заньковецької, потрібно 230 мільйонів гривень. А на порятунок міста треба десятки мільярдів... До речі, на день народження Харкова було виділено 350 мільйонів. Це так, до слова.
Львівський соціолог Петро Жук називає вас блискучим політтехнологом...
— Якщо мене хтось хвалить, то я дякую за це... — робить паузу. — Блискучий політтехнолог... Приємно, що так мене хтось оцінює.
Хто з українських урядовців може бути вашим союзником?
— Усі, хто є союзниками Львова. Наступного тижня хочу зібрати обраних від Львова народних депутатів. Напевно, зустрінемося в Києві під час сесійного засідання.
Гадаю, Куйбіда не проігнорує запрошення
Свого основного конкурента на минулих виборах Василя Куйбіду теж запросите?
— Звичайно. Це талановита людина з великим досвідом. Гадаю, він не проігнорує запрошення.
Хто із мерів великих міст для вас є прикладом?
— Я постійно контактую з міськими головами та урядовцями... Минулої п"ятниці була зустріч в Києві під керівництвом Юрія Єханурова. Цієї п"ятниці вилітаю на таке ж зібрання у Дніпропетровськ. Якщо говорити про західних мерів, то дуже хороші відносини у мене з Вроцлавом. Концепції розвитку наших міст вельми схожі...
Взаємини з поляками будуть пріоритетними?
— Треба активно співпрацювати з сусідами. І не лише з поляками. До ідеї створення фонду розвитку Львова ми плануємо долучити й інші країни — Австрію, Литву, Вірменію, Угорщину. Їхня культура завжди була тут присутня. У цьому наша значна перевага.
Голова Львівської облдержадміністрації, голова облради і ви — всі представники "Нашої України". Це добре чи погано?
— Для того щоб піднімати економіку, потрібна політична стабільність. Зараз у нашому місті вона є. У мене достатньо хороші відносини і з Петром Олійником, і з Мирославом Сеником. Сьогодні люди чекають від нас чуда. Нема часу на... "распрі". Як це українською? — питає. — Так, чвари. А про негативне нехай хтось інший розказує, я не хочу. Завжди є той, хто будує, є і хто руйнує.
А що це у вас за монета така? — цікавлюся.
— П"ять гривень від Нацбанку, спеціально до 750-річчя Львова. Хочете, подарую?
Фотограф просить міського голову вийти на балкон, аби зробити гарні знімки.
— Та ви стільки фотографуєте, хоч один знімок із того всього вийде? — жартує, прямуючи до вікна. Каже, що любить звідси спостерігати за містом. На прохання розповісти, як заробив свій перший мільйон, відповідає:
— Та насправді я ніколи й не заробляв мільйона. Усе було якось поступово, крок за кроком. Як і більшість львів"ян, починав із поїздок до Польщі. На базарі продавав всяку всячину: ваги електронні, електроприлади — те, що тоді користувалося попитом. На зароблені гроші не купував машин, не будувався. Вирішив укласти в медіа. Це було приблизно 12–13 років тому. Так з"явилося радіо "Люкс". Його статутний фонд був дуже смішний — зо дві тисячі. Сьогодні це структура, яка має річний дохід більш як 15 мільйонів гривень.
Народився 19 серпня 1968 року у Львові
1987 — Львівський технікум радіоелектроніки
1987 — служба в Радянській армії
1995 — Державний університет "Львівська політехніка", інженер електронної техніки
1998 — депутат Львівської міської ради
1999 — Академія державного управління при президентові України
2002 — голова Ради ЗАТ "Телерадіокомпанія Люкс"
2004 — створив громадське об"єднання "Самопоміч"
2005 — член "Народного союзу "Наша Україна"
2006 — міський голова Львова
2 
1
Коментарі