Після поразки на парламентських виборах офіс Партії зелених переїхав у самісінький центр Києва — в Пасаж. "Зелені" займають крило на третьому поверсі будинку, у якому колись жив співак Борис Гмиря.
Уже майже три місяці партію не очолює її багаторічний беззмінний лідер 56-річний Віталій Кононов.
Зараз він — голова політради. Волосся, яке під час виборів він обрізав у прямому телеефірі, вже відросло. Знову зав"язує його у хвостик.
Чому так безнадійно програли на виборах?
— Якби я знав відповідь, то виграв би, — жартує Кононов. — Але справа не в "зелених". Програли всі, хто представляє ідеологічні партії, окрім комуністів і соціалістів. Та й ті не на підйомі. Виграли блоки, створені під лідерів — "Наша Україна", БЮТ, Партія регіонів. Я би сказав, що вибори 2006 року — велика братська могила ідеологічних партій.
Але не приховую — для мене це був шок. 2002 року крали голоси, це зрозуміло. В останній же парламентській кампанії Партія зелених правильно позиціонувалася — ми говорили те, що мусять відстоювати "зелені": що владі плювати на екологію, що зроблять ядерний могильник з України, що великому капіталу абсолютно "по цимбалах" ліси й ріки любої Батьківщини. Люди слухали, кивали головами. І було їх по 50 тисяч на зустрічах. А результат... Не розумію, що це за народ такий.
Після виборів партія була на межі розколу. Який зараз стан справ?
— Ми двічі програли. І треба було робити висновки, а не кидатися у піар-простір із заявами про розкол партії ще до закінчення виборів. Партія потребувала серйозних реформ, а не просто зміни керівництва. Ті, хто не розумів цього, і розпочали розмови про розкол в партії... Я ж вважаю, що за чотири роки, що є до наступних виборів, можна змінити ситуацію на краще. Я зробив ставку на молодих. Хай пробують.
Немає зараз пропозицій об"єднуватися?
— Тема об"єднання — найулюбленіша тема української політики. При цьому завжди тримають дулю в кишені. Ідеологічно "зеленим" немає з ким об"єднуватися. Та й із практичного боку немає сенсу укладати союз із тими, хто пройшов до влади, наобіцявши народові всіляких гараздів. Це зараз вони такі могутні та славні — у них парламент, уряд, засоби масової інформації. А завтра вони на вулиці — не виправдали сподівань народу. Ми зачекаємо. На відміну від них, у нас є ідеологія.
А перед виборами не було пропозицій приєднатися до когось?
— Переговори були. Але показовою є непристойна для мене пропозиція Мороза, якого я вважаю одним з найталановитіших наших політиків: "Вливайтесь у соціалісти, пару місць дамо". Якщо мені таке сказав Мороз — батько політреформи, то що б я почув від Ющенка чи Януковича?! Сумно, але тенденція департизації України таки реалізувалася на виборах-2006. Це факт. Як і те, що сьогодні однопартійці інкримінують мені таку принциповість. Кажуть, треба було погоджуватися — сидів би ти у Верховній Раді, партія була б парламентською. Я ж вважаю — історія розсудить.
Я одинокий чоловік. Мені так легше
1998 року депутатом від "зелених" став мультимільйонер Василь Хмельницький — близький до сім"ї Леоніда Кучми, власник "Запоріжсталі". Як він до вас потрапив?
— Коли я познайомився з Васею, він не був олігархом, мультимільйонером, власником "заводов, газет, пароходов", другом сім"ї президента. Він був молодим, симпатичним хлопцем із грошима і бажанням стати політиком, який прийшов підтримати "зелених". Мені шкода, що такі перспективні хлопці, як Василь Хмельницький, Ігор Воронов, Женя Шаломєєв, Олег Яценко, які приходили до партії, пішли. Вони прагматики. А Вася — відповідальна людина. Мене вразило, коли відразу по виборах 2002 року Василь прийшов і прямо сказав: "Віталя, я програв вибори. Вибач, винен. Я йду".
І вже за місяць потрапив до Верховної Ради на довиборах в одномандатному окрузі...
— Це у виборців спитайте, — зітхає Кононов й після паузи продовжує: — Василь став талановитим політичним гравцем — робить виграшні ставки. Як він зробив 1998-го, 2002-го. Та й зараз він у парламенті (народний депутат від БЮТу. — "ГПУ").
Навіщо ви балотувалися на президента 1999 року?
— У партії не було вибору. Або погодитись на ярлик "кучмісти", який вішали на "зелених" усі, хто хотів, — або спробувати зіграти власну гру. Посварився через це з президентом. Хоча в мене були з ним нормальні стосунки. Набагато кращі, ніж з іншими президентами.
Нового голову партії Володимира Костеріна пов"язують із нафтовим бізнесом...
— Це стара пісня. Як тільки з"являється у "зелених" фінасово незалежний хлопець, — він обов"язково з нафтового бізнесу. Дякуємо, що не атомник-міліонер. Та ні, про його нафтовий бізнес я нічого не знаю. Відомо, що він має телеканал "Тоніс" і ще деякі бізнеси. Але знаєте, от коли... — затинається, а тоді каже: — Наче важке для мене запитання — так? Він же мене змінив на посту. Але в нього є щось таке, що мені видається, — "зелені" відродяться. Бо людина має гроші й публічно катається на роликах. У цьому бачу щось нове.
То ви його рекомендували на голову?
—Так, бо він, на мою думку, "зеленіший", ніж інші керівники.
Як, будучи головою партії, ви знаходили фінансування?
— Знаходив якось. Не скажу, що це дуже приємна річ. Найгірше в українській політиці — це шукати гроші. Я просто подумав, що ще чотири роки — це забагато для мене. Апетити ж збільшуються. З кожною виборчою кампанією бюджети ростуть з геометричною прогресією. Росте ціна влади.
Скільки ж витратили на вибори великі блоки?
— Сотні мільйонів доларів.
З надією відбити?
— Питання не дипломатичне, але справедливе. І ціна його набагато вища — не просто відбити витрати, а самому формувати фінансові потоки. Вони ж довіру народу розуміють так: я виграв — це моя країна, що хочу, те й роблю!
Хто спонсорував Партію зелених на останніх виборах?
— У нас були величезні фінансові проблеми, хоч ми цього не афішували. Адже менталітет людей такий: немає грошей, нема пісні. А ми співали. Ще й голосно. Щира дяка Сердючці, Ірі Білик і "авіаторам". А так, грошей не було. Збирали з усіх потрошки. А більшість тих, хто обіцяв підтримати "зелених", пометикували та й пішли до Юлі, Ющенка, Литвина.
У Кононова є зелена "субару", водій. Живе на Печерську в однокімнатній квартирі, яку винаймає за $400 на місяць. Дачі й хатинки біля моря колишній нардеп теж не має.
— Є в мене шматок землі, але мені це не цікаво. У мене донька, дружина. От їм це цікаво. Тому мене всі довбуть. В принципі квартира є, але там живе донька. Дружина окремо живе. Я одинокий чоловік. Мені так легше, — каже тихо.
1950, 2 квітня — народився в м. Кобулеті, Грузія
1974 — закінчив Київський політехнічний інститут
1990 — депутат Київради
1991 — один із засновників всеукраїнського фестивалю "Червона рута"
1992 — голова Партії зелених
1998 — народний депутат
1999, 2004 — кандидат у президенти
2006 — подав у відставку з посади голови Партії зелених
Коментарі