— Якось мої учні захотіли навчитися грати на гармошці латиноамериканську пісню "Деспазіто". Я такого й слова не знав. Але допоміг вивчити. Зняв на відео, як діти грають. Виклав у Ютуб. Той запис переглянули 88 тисяч разів. Діти прокинулися популярними, — розповідає 60-річний Іван Сухий із Жашкова Черкаської області.
Іван Іванович 41 рік працює викладачем у музичній школі. 2006-го заснував Музей гармоніки. У ньому представлені понад 100 раритетних або оригінальних інструментів. Зокрема, гармонь анархіста Нестора Махна та три експонати, що належали російському гармоністу-віртуозу Петру Невському (справжнє ім'я Петро Ємельянов. — ГПУ). Найстаріший інструмент музею — гармонь 1890 року.
— Я всіх тут зустрічаю. Буває по три екскурсії на день. І щоразу — гармонь звучить. Тому старався й вас так — щоб традиції не змінювати, — Іван Іванович грає на гармоніці біля входу. Одягнений у білу вишиту сорочку, білі штани й широкий жовто-блакитний пояс із гербом і китицями. — Зробити музей гармоніки допомогли 44 меценати. Експонати розмістилися в кімнаті музичної школи, але до неї зробили окремий вхід.
На полицях і стільцях стоять гармоніки різних розмірів.
— Музей занесли до Книги рекордів України. Він єдиний такий. Багатофункціональним вважають — експонати можна брати та грати на них, — продовжує Іван Сухий. — У музичній школі є клас гармоніки. Майже 28 років керую дитячим ансамблем гармоністів. У ньому 30 учасників. На репетиції в музеї збираємося. Маємо відзнаки 132 конкурсів. З них 38 — міжнародних. Для найменших придумав іграшкові інструменти. Поролонові вареники, що пищать. Діти бавляться. Я ж спостерігаю — у кого є музичний слух.
Протягом навчального року щодня ламаються два-три інструменти — всі ремонтую. Дітей ніколи не сварю, бо вони стараються.
Щоб гармоніки довго служили, їх треба зберігати в сухому місці. Але не повинні лежати. Якщо не використовувати — почнуть ламатися. Тому всім охочим дозволяю грати.
Професійних гармоністів в Україні немає. У нас ніде не вчать грі на цьому інструменті. Його вважають сільським, шароварним. Та я доводжу, що гармонь може конкурувати з іншими. Має оригінальний звук. Навчитися грати просто, тому жодна сільська гулянка не обходилася без баяніста-гармоніста.
У різних країнах цей інструмент має свої особливості. У білоруських замість кнопок — клавіші. Називається рояльною гармошкою. А італійські гармоніки мають один рядок кнопок.
У колекції музею чимало інструментів, які виготовив Іван Сухий. Один із них — музична лопата.
— 1990-х побачив у журналі "Играй гармонь" таку. Її зробив московський гармоніст Сергій Сметанін, — розповідає Іван Іванович. — Я поїхав до нього, сфотографував. І зробив кращу. У нього була труба від пилососу й без ладів. Я ж взяв справжню лопату й зробив лади — стала звучати нефальшиво.
Вручну роблю міні-гармоніки. Дві змайстрував на честь народження доньок, назвав "Оксанка" й "Леся".
Тарас Шевченко грав на гармоніці
— У своїй російськомовній повісті "Капітанша" Тарас Шевченко розповідає про подорож із Москви в Україну. Пише, як у місті Орел купив на базарі тульську гармоніку, — говорить Іван Сухий. Він написав наукову роботу про Тараса Шевченка та гармоніку.
— Доки їхав до Чернігівської губернії — грав на ній. А потім зустрів дівчину Олену й навчив її грати на гармошці. Цим інструментом розрахувався з її батьком за ночівлю.
Багато дослідників вважають, що це художній вимисел. Та я впевнений, що він грав на гармошці. Влучно пише про це: "… полежу в фургоне, да и вылезу из него, пройду версту-другую пешком, да и опять в фургон, поиграю на гармонике, а Ермолай попляшет: "Почаще, барин!" Я ему и почаще заиграю". Мовою гармоністів — це означає грати швидку музику.
8 
35413
Коментарі