Справили сороковини за журналістом, кіно- і телеоператором Павлом ЩИРИЦЕЮ. Помер 18 вересня у Києві в 9-й міській клінічній лікарні. Йому було 82 роки.
— Із Павлом Степановичем приятелювали понад 60 років, — розповідає президент Історичного клубу "Холодний Яр" 61-річний Роман Коваль. — Він був племінником холодноярського отамана Якова Мамая-Щириці, а також другом і однокурсником В'ячеслава Чорновола. Говорив, що за проханням Чорновола переховував у квартирі друкарські шрифти для публікування підпільного антирадянського "Українського вісника". Павло Тичина запрошував його бути секретарем, але молодий Павло вважав те завеликою честю для себе. Він — тепла й добра людина. Останнім часом спілкувалися рідко: вітали один одного з днем народження. Багато років Павло Степанович хворів. Ревматоїдний поліартрит викрутив йому суглоби, але він не здався. За тиждень до відходу ожив. Племінникам сказав, що писатиме спогади. Навіть почав. Однак хвороба підкосила.
Павло Щириця народився в селі Боровиця Чигиринського району на Черкащині. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Працював на телебаченні редактором та оператором. На студії "Укртелефільм" зняв більш як 10 стрічок. Зокрема, "Київська весна", "Якби я був чарівником", "Балтійські родичі слов'ян", "Андрій Малишко".
Останні роки працював випусковим редактором Українського радіо. Викладав операторську майстерність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. В нього залишилися син Олександр, донька Тетяна, онуки та правнуки.
2 
35413
Коментарі