— Я коли зранку заходжу в палату, то по обличчях лікарів бачу, який стан Андрійка. Коли малому не гіршає, вони усміхаються, плескають мене по плечу, кажуть — "о'кей, олл гуд". А коли опускають очі, бояться виходити, знаю, що йому погано, — розповідає телефоном зі Сполучених Штатів Ростислав Фединець, 51 рік. Із 9 лютого він зі своїм родичем, 11-річним Андрієм Царинським, перебуває у клініці "Шрінес Госпіталс" в американському місті Бостон. Там Андрія лікують від важких опіків.
4 березня минув місяць від дня пожежі. У гірському селі Долинівка Сколівського району на Львівщині загорілася літня кухня. У вогні загинули Андрієві мати 30-річна Ірина Данило та баба 56-річна Марія Данило. 7 лютого у львівській лікарні від опіків померли дід Іван, 62 роки, сестра 13-річна Галина і брат 2-річний Мар'ян.
Рятувати Андрія взялися бостонські лікарі. Потрібні були лише гроші на транспортування. За добу односельці та земляки зібрали 2,3 млн грн. Із них 813 тис. грн заплатили за літак.
— Ми думали всією родиною, хто поїде в Америку з Андрійком, — каже Ростислав Миколайович. Він троюрідний брат Андрієвого діда. — У львівську лікарню приїхав його батько (живе у Долинівці. З матір'ю Андрія був розлучений. — "ГПУ"). Але вирішили, що поїду я. Він дав мені юридичний дозвіл приймати всі рішення щодо операцій у Бостоні. Я летів звичайним рейсом. Оформити візу та купити квитки допомагали бізнесмени і працівники Червоного Хреста.
У перші три дні американські лікарі зробили хлопцеві три операції. Знімали омертвілу шкіру з тулуба та ніг. Рани тимчасово закрили кріоконсервованою шкірою. У лабораторії зараз вирощують штучну шкіру з його здорових клітин. Її пересадять, коли стан стабілізується.
— Бували моменти, коли думав, Андрійко не виживе, — продовжує Ростислав Фединець. — У ніч проти 26 лютого йому робили операцію на шлунку. Через стрес утворилася виразка. Зараз він підключений до катетерів, у шлунок вводять фізрозчини. Американські лікарі все роблять дуже оперативно. Одна медсестра перев'язує ногу, інша руку, третя стежить за приборами. Раз тихенько захожу в палату, а сестричка гладить його по голові. Щось по-англійськи шепче, чую: "Андрій, Андрій". Я тоді розплакався.
Андрій Царинський лежить в окремій палаті на восьмому поверсі опікового дитячого відділення. Він під спеціальним прозорим ковпаком, який підтримує стабільну температуру. У палаті чергують четверо медсестер та лікарі. Кілька разів на день міняють пов'язки на тілі хлопця.
— Англійської я не знаю, бо вчив німецьку. Але тут працює російськомовний лікар Геннадій Фузяйлов, то через нього спілкуюся, — говорить Ростислав Фединець. — У перший тиждень лікарі переймалися, що через отруєння чадним газом у нього можуть бути порушені функції головного мозку. Не реагував ні на що. Порадившись, зменшили дозу знеболювального. Я почав на ім'я кликати, і він заворушив губами. Може, щось і сказав би, але в роті була киснева трубка. Ми з лікарями дуже раділи, значить, нерви не ушкоджені.
Ростислав Миколайович живе на третьому поверсі лікарні в окремій кімнаті з усіма вигодами. Харчується в лікарняному кафетерії. Може виходити в місто.
— Щодня йому читаю книжки про Боже слово. Вірю, що навіть у глибокому сні мене чує. Буду тут, доки видужає. Візу мені відкрили до серпня. Поїду додому, вироблю нову і повернуся.
Ростислав Фединець живе з дружиною у сусідньому з Долинівкою селі Сможе. Працює будівельником. Раніше їздив на заробітки, зараз в Україні. Дорослі діти мешкають із сім'ями окремо.
— Стан Андрія стабільно важкий. Зарано давати якісь прогнози, — каже завідувач опікового відділення Львівської лікарні №8 Василь Савчин. Він щодня по скайпу зв'язується з бостонськими колегами. — Думаю, через тиждень можна сказати, чи хлопчик піде на поправку. Те, що вони роблять, — на межі фантастики. В Україні нічого схожого нам би не вдалося. Дитина вже померла б.
На рахунку львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста України залишилися зібрані 1,5 млн грн.
— Ми вирішили, доки стан дитини не вийде за критичну межу життя і смерті, гроші заморозимо. Американські лікарі роблять усе безкоштовно, але буде довгий процес реабілітації, — говорить Валентин Моєсеєнко, 52 роки, голова обласної організації Червоного Хреста.
На обійсті Данил у Долинівці живе рідний дядько Андрія. Дбає із дружиною про худобу, птицю. Згарища поки що не розбирали. У селі заведено не рухати місце, де померли люди, до 40 днів.
1 
1
Коментарі