Вівторок, 15 березня 2011 05:15

Віктор Павлов живе на вулиці

  Київський безхатченко Віктор Павлов миє руки перед обідом у столичному благодійному центрі ”Стефанія”. Через алкоголізм він втратив родину та майно
Київський безхатченко Віктор Павлов миє руки перед обідом у столичному благодійному центрі ”Стефанія”. Через алкоголізм він втратив родину та майно

Колишній начальник Київського контрольно-ревізійного управління 52-річний Віктор Павлов 12 років живе на вулиці. Він спить у залі очікування на вокзалі, харчується у благодійному центрі "Стефанія" разом із безпритульними.

— Я щасливий, — говорить Віктор Петрович у благодійному центрі. — Продав дачу, машину, гараж і квартиру. Думаєте, жалію? Ні, разом із цими речами я позбувся головного болю і переживань за свої матеріальні блага. Зараз маю більше — спокій.

Віктор Петрович сивий, блакитноокий. Іде до їдальні. Коричневого плаща не скидає, бо змерз.

— 1985-го я працював керівником кредитного відділу держбанку УРСР, потім очолив обласне КРУ. Кар'єра йшла вгору. Мав дві квартири, купив машину "москвич", побудував під Києвом велику дачу. Дружина народила сина Олександра, а через чотири роки — дочку Алісу. Мене всі поважали. Я й не думав, що може бути інакше.

Віктор потирає руки, щоб зігрітися. Шкіра на них червона, шершава.

— На роботі зібралася гарна компанія. Відкриття нового банку чи підписання якоїсь угоди відмічали попойками. Я відмовитися не міг, бо начальник. Так рік за роком, втягнувся. А тут у відрядженні після п'янки якась жінка підвернулася. Я згрішив із нею. Дружина дізналася про це. Думаю, мої колеги розказали. Вона подала на розлучення і забрала дітей. Звідкись у неї раптом взявся молодший чоловік, з яким вона й побралася. Я після того ще більше запив і покинув роботу.

Віктор дивиться на стіну перед собою. Каже, що йому неприємно згадувати деталі.

— Почав продавати майно, щоб були гроші на гулянки. Спочатку продав недобудовану дачу, потім машину, гараж і квартиру. Грошей вистачило на два роки безбідного існування. Мене запрошували до себе колеги з регіонів. Катався по всій Україні. В Ялті мені друзі пропонували лишатися і працювати в банку. Але ж у морі купатися і на піску валятися приємніше. Кримське вино особливо сподобалося, з ним усі проблеми забуваєш.

Потім у Хмельницький поїхав до однокурсника. Коли п'яний на вокзал ішов, міліція мене піймала. Паспорт забрали і на 30 діб у спецприйомник відправили. Щоб протверезів. Вийшов я звідти вже бомжем, без документів. Не міг після того ні на вокзалі заночувати, ні по вулиці пройтися. Кругом міліція спиняла. І я непомітно для себе став по під'їздах ночувати, перебиватися заробітками на стройках.

Шукає в кишенях носовичок, аби витерти ніс. Не знаходить, витирається пальцями.

— Після розлучення дружина наших дітей виховала, купила їм квартиру в районі Святошино. Сина вивчила на юриста, дочка ще в торговельно-економічному вчиться. Вони добре до мене ставляться, але я не маю морального права проситися з ними жити. Приходжу в гості, розпитую про здоров'я. На роботу до сина не ходжу, він мене стісняється. І дочка не хоче, аби до неї на вулиці підходив. З жінкою зідзвонююся, я в курсі всіх її справ. Учора вона в театр ходила. Позавчора зайнята була, а три дні тому зайняла перше місце на конкурсі "Міс житомирської банківської системи". Вона в Житомирі живе, займає гарну должность в одному з банків. Радить мені в село їхати, знайти хорошу жінку і жити там. Та я в село не хочу.

Улітку Віктор Павлов поливає клумби, стриже газони, саджає кущі.

— Кілька разів ночував у сестри Світлани. Вона в двокімнатній квартирі з двома дорослими синами живе. Зараз туди не ходжу, бо старший син наречену привів. Їм окрему кімнату виділили. Пити я кинув. У центрі "Стефанія" мені про Бога розказали. Тепер знаю, чого в мене на душі була пустота. Якби повернув усе назад, я на високі должності не пішов би працювати. Був би звичайним робітником.

Зараз ви читаєте новину «Віктор Павлов живе на вулиці». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі