"Мав шість років, як відірвало пальці. Під аеродромом "Київ" у батьків була земельна ділянка. Я відкопав гранату, висмикнув кільце. На руці лишилося тільки два пальці, — 70-річний киянин Віктор Галатюк показує правицю. — Але вони розробилися так, що на одному можу відро води нести".
Вісім років тому Галатюк відкрив кіоск із виготовлення ключів на Севастопольській площі в столиці. Обшив його зсередини вагонкою, поставив кондиціонер. Доти працював слюсарем-інструментальником на заводі "Ремпобуттехніка".
— Розробив таку блискавку для взуття — кращу за японську. Правда, тоді почали робити пластмасові блискавки, а вони легші й дешевші. Наш завод перейшов на катонове барахло, а обладнання продали в Ташкент. Мене запросили туди налагодити виробництво. У Києві заробляв 350 карбованців, у Ташкенті — 1200. Коли запустив виробництво шпульок для швейних машинок, почали платити 4 тисячі в місяць. Забрав дружину з Києва. Як старша по бригаді вона отримувала тисячу. За півтора року заробили стільки грошей, що купили в Києві дачу і 5-кімнатну квартиру для сина.
До кіоску підходить дівчина в жовтій куртці. Просить зробити дві копії ключа.
— Я ці вже два рази робив, — показує два штампи на вушку ключа. — Ставлю своє клеймо на всіх ключах. Скільки позначок — стільки разів копіював. Зі своїх ключів п"ять разів можу копії робити. Деякі майстри роблять нечисту нарізку. У бабки коромисло рівніше, ніж у них грані ключів.
Два ключі робить за хвилину. За роботу бере 20 грн.
Показує ключа, який зробив німцеві.
Дали тритижневу путівку в Єгипет і круїз по Європі
— 250 гривень з нього взяв. Дорого, але ж він сам запропонував. У Німеччині замок із трьома ключами коштує 700 євро. Зробити копію ключа у 10–15 разів дорожче. Заготовки купую іспанські та італійські — вони кращі, ніж китайські. Нема нічого гіршого за китайські серцевини. Якщо ключ трохи не співпадатиме, усе одно відкриєш двері. Один студент недавно казав, що своїм ключем відкриває півгуртожитка.
Доки нема клієнтів, умикає маленький телевізор.
— Часто приходять злочинці, питають, чи по слєпку ключ зроблю. Вони, напевно, роблять відбиток ключа, коли в гості до дівчат ходять, а потім граблять. Я їх заставляю в міліцію за справкою йти. Після цього біжать від мого кіоску, не оглядаються.
У 1982-му Галатюк виготовляв ключі до сейфів Володимирові Щербицькому, тодішньому керівникові УРСР.
— За це дали тритижневу путівку в Єгипет і круїз по Європі. Купив синові очки та жувачки. За сто штук заплатив один долар, а в нас одна жуйка коштувала 50 копійок.
Віктор Галатюк отримує 1200 грн пенсії. Пережив три обширні інфаркти.
— Коли востаннє лежав у лікарні, сварився з лікарем, щоби відпустив мене додому. Не міг я бездєльнічати в чотирьох стінах.
3 
1
Коментарі
2