— В прошлом году еще вместе смеялись над разводом Путина. Слава родился в Ростовской области, но никогда Россию не любил. Был украинцем по паспорту. После аннексии Крыма его как кто-то подменил. Кричал, что он русский, и призывал соседей поддерживать ДНР, — розповідає 37-річна Світлана Орлова з міста Слов'янськ на Донеччині.
Хоче розлучитися з чоловіком 36-річним В'ячеславом. У шлюбі прожили 13 років. На час війни на Донеччині переїхала з донькою 10-річною Катериною до Львова.
— Я на рік старша за чоловіка, але він цим завжди гордився, — згадує Світлана. — Жили як і всі. Обоє працювали в продуктовому магазині, донька закінчила 5-й клас. Хто і навіщо йому запудрив голову, не розумію. Де він зараз, не знає навіть свекруха. Коли Слов'янськ визволили військові, вона ходила в морг на опізнання. Але сина не знайшла. Не вірить, що він живий. Почала носити чорну хустку.
В'ячеслава офіційно вважають зниклим безвісти, тому розлучити нас не можуть. У загсі кажуть, треба чекати три роки. Тоді в мене заяву розглянуть, а нас розлучать. Один з його товаришів чув, що Слава втік до Росії. Інший бачив його в Донецьку. З появою Стрєлкова в місті чоловік почав ним захоплюватися. Постійно носив георгіївську стрічку, одного дня повернувся додому у формі. Перестав ходити на роботу. Пропадав на кілька ночей і казав, що був на завданні. Раз повернувся додому з автоматом і закривавленими руками. Я думала, що Славу поранили, а виявилося, що кров не його. Почала розпитувати, а він дверима гупнув і пішов з дому. Не тримала його. Не хочу жити з убивцею.
Скільки я виплакала. Не могла повірити, що це людина, яку зі школи любила. Ми зустрічалися з 11-го класу. Після першого нервового зриву я спалила всі весільні фотографії. Після другого — мене госпіталізували. Ніхто зі знайомих і рідні не підтримав. Вважають, що мала прийняти Славу таким, яким він став, бо це мій чоловік.
Після розлучення хочу взяти дівоче прізвище. Ще треба буде поміняти паспорт і права. Але поки що в загсі людям не до того. У Слов'янську в нас залишилася двокімнатна квартира. Хочу з часом її продати і переїхати у Львів або Київ. Там усе нагадуватиме про колишнє життя, а я минулим жити більше не можу. До вересня треба перевести доньку в іншу школу. Не хочу, щоб усі казали, що в неї тато терорист.
Телефон В'ячеслава відключений. У соцмережу "ВКонтакте" востаннє заходив 24 травня.
13 
1
Коментарі