"Відколи я зустрів Аню, моє життя змінилося. Я не хочу бути монахом", — каже 30-річний львів"янин Юрій Белік.
Два роки тому хлопець пішов із монастиря святого Теодора Студита в селі Колодіївка, що на Тернопільщині. Нині сторожує на складі води "Оболоні" у Львові.
Після Львівського поліграфічного училища, в якому Юрій навчався на друкаря, він вступив до Духовного ліцею Отців Василіанів у Жовкві. Батько сприйняв це спокійно. А мати протестувала.
— Боялася лишатися сама. Я в неї єдиний син, — пояснює Юрій.
Хлопець вирішив прийняти постриг. Але зволікав із обітницею цноти.
— Два роки тому в благочинному фонді "Брати милосердя", що в містечку Бережани, зустрів Аню. Їй було 15 років. Вона тихцем позирала в мій бік на уроках. А невдовзі попросила, щоб я залишився.
Юрій у фонді навчав розумово відсталих дітей. Анну Дмитрієву п"ять років тому перевели туди з львівського інтернату N 102. Хлопець вважає, що зробили це незаконно:
Аня закінчила чотири класи
— Зі Львова її забрали без документів. Кажуть, вона недієздатна, тож забороняють нам брати шлюб. Я подав до суду. Не відступлю, доки Аня не стане моєю.
Опікун дівчини — директор фонду отець Володимир Люшняк. До кінця осені має бути шосте судове слухання цієї справи. Якщо дівчину визнають недієздатною, Юрію доведеться про неї забути.
— Її батьки пиячили. Тато знущався з неї, бив, — розповідає він. — Мама змушувала жебракувати. До школи її не віддали. У фонді Аня закінчила чотири класи. Їй важко дається математика. Сім і п"ять не додасть, але сім виделок і п"ять ложок принесе.
Дмитрієви мали у Львові 1-кімнатну квартиру. Батьки Ані вмерли. Хто живе в помешканні нині, Юрій не знає.
— Через цю квартиру нас і розлучають, — вважає чоловік. — Житлом розпоряджається опікун.
Хлопець запевняє, що квартира йому не потрібна.
— У мене є однокімнатна квартира. Живу в ній сам. Мама поїхала до Москви на заробітки. Вдруге вийшла заміж, чоловік має житло у Львові. Тато від нас пішов.
Із кишені дістає нечітку фотографію Ані.
— Красуня, правда? — милується. — Уміє посуд мити, прибирати, куховарити. Дитину зможе народити. Але з трьох років хворіє на епілепсію. Коли я поруч, у неї менше приступів.
На одному з побачень хлопець подарував коханій мобільний телефон. Зідзвонювалися лише вночі, щоб ніхто не чув.
— Два місяці тому телефон забрали, — бідкається Юрій. — Відтоді ми не розмовляли. А як не бачилися — скоро рік.
1977, 11 вересня — Юрій Белік народився у Львові
1989, 4 жовтня — у Львові народилася Анна Дмитрієва
1999 — Юрій пішов до монастиря; п"ять років був послушником
2002 — зі Львова Аню перевели до тернопільського фонду "Брати милосердя"
2005 — хлопець і дівчина зустрілися; Юрій покинув монастир
2007, 5 лютого — закохані бачилися востаннє
8 
35413
Коментарі