— Ступка — геній нашого покоління, це безсумнівно, — каже перед столичним театром ім. Франка Ніна Карпачова, 52 роки, уповноважена з прав людини. — Регулярно буваю у цьому театрі, вітала колектив із відкриттям 90-го творчого сезону. Дивилися тоді "Назара Стодолю", я аж розплакалася.
— Ходімо усередину, тут протяги, — говорить її знайомий та під лікті веде у театр.
У суботу театр ім. Франка відзначав 90-річчя. Дзеркала та скляні двері натерли. Біля входу розстелили червону доріжку. Близько 18.00 збираються нардеп Павло Мовчан, поет Іван Драч, посол Грузії Григол Катамадзе, грузинський режисер Роберт Стуруа, хореограф Григорій Чапкіс. Їх вітає художній керівник театру 68-річний Богдан Ступка.
— Це мій улюблений театр. "Тев"є-молочник" улюблена вистава. І, звісно, Богдан Ступка — улюблений друг та актор, — розповідає Володимир Хандогій, 57 років, екс-заступник міністра закордонних справ.
— Ступку визнали і в Європі, і в Росії. Він наш улюблений українець, але величина всесвітнього масштабу, — перебиває його дружина.
— Ми тут близько живемо, відвідуємо усі вистави. Як тільки душа бажає, відразу йдемо в український театр, щоб відчути себе українцями. "Шельменко-денщик" подобається найбільше, — каже нардеп 51-річний Володимир Стретович, лідер партії Християнсько-демократичний союз. Тримає корзину з квітами.
За кілька хвилин до початку вистави до зали заходять віце-прем"єр Володимир Семиноженко, міністр культури Михайло Кулиняк, заступниця керівника Адміністрації президента Ганна Герман з чоловіком. Вона у довгій чорній сукні з вирізом, рукавичках.
— Дуже рада, що я змогла сюди прийти. Рада, що, попри таке тяжке життя, тяжкий побут, сірятину та метушливу бездарність, є цей острівець, — говорить Ганна Герман, 50 років, перекидає через плече чорну сумку "Шанель". — Президент Віктор Янукович також хотів прийти, але в останній момент у нього змінилися плани. У травні він буде на святкуванні 50-річчя творчої діяльності Ступки.
Богдан Ступка у костюмі блазня проходить залою. На ногах у нього жовте трико, зверху зелена спідниця. У руках тримає барабан. Затримується перед Герман, кілька разів стукає у барабан. Та сміється, аплодує. Близько години показують уривок із "Фауста". У головних ролях батько й син Ступки. Після цього Герман вручає Богдану Сильвестровичу орден Ярослава Мудрого IV ступеня.
— Я такий вимучений! Які зараз питання, — відмовляється від коментарів після вистави він.
— Ми останні два дні репетирували, — додає 42-річний Остап Ступка, витирає лоба.
Несуть подарунки в кабінет. Туди один за одним йдуть друзі.
— Поки ви там виступали, ми вас матеріально підтримали. Ось скільки книжок у вестибюлі купив, — показує Ступці пакет з книгами про театр його знайомий.
— То не мене підтримали, то все у карман директора, — відказує він.
У кабінеті на журнальному столику стоять тарілки з наїдками. Але ніхто не їсть. Збираються до "Президент-готелю". Туди на святкування запросили колектив театру — 156 акторів та 300 осіб обслуговуючого персоналу.
— Обов"язково поїхали з нами, — запрошує Ступка Михайла Швидкого, 61 рік, спеціального представника президента Росії. Той у коридорі розповідає, як їздив з актором до Австралії.
— Наша тісна дружба почалася 1988-го. Ми разом полетіли на запрошення української діаспори. Мали 25 доларів на добу. На них треба було все купити — від телевізора до колготок. Йдемо поряд із магазином вина. Бачимо цей достаток. Дивимося один на одного й вигукуємо: "Хай горять вогнем ці телевізори!". Зайшли у магазин, накупили дуже багато випивки.
— Коли Ступка стане народним актором Росії?
— Він вже є народним актором СРСР, а це важливіше. Але якщо бажаєте, то дамо.
2 
35413
Коментарі