Четвер, 31 липня 2008 15:50

"У селі самогонщики заядливі"

Автор: малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

"Пишу вперше, руки трусяться, та й окуляри — один мінус 13, тільки правий глаз є. А оце думала: де правди шукать? Може, ви допоможете?

Я пенсіонерка 1940 року народження, уже виплакала всі дні й ночі, не находжу собі місця. У нас у селі розвинено пияцтво, бо в селі самогонщики заядливі, не бояться ні Бога, ні совісті. Колотять уже таке, що, вийшовши від них, люди падають, як мухи, і лежать коло них.

Їх усі бояться, дві душі тільки в міліцію заявляли. У сільську раду теж не заявляють. Я оце плакала, кричала: де у вас совість? Син теж п"є. Застала, як виходив від них і упав зразу на дорозі. Цілу ніченьку не могли ми з дідом піднять його. Діду 72 роки.

А одного разу самогонщик погрожував, що й печінки поодбиває. Я просто не плакала, а тужила. Що — я його сина споюю? Він мого споює. Син що не заробить — усе проп"є в самогонщиків, віднесе до копійки.

У нас продавщиця жаліється, що чоловік уже все повиносив із дому: все залізне, зерно, кури, яйця, качки, картошку, буряки. Хати оббирають, і все до них.

Та чи є якийсь закон на них? Я вже боюся не за себе, а за дітей та онуків. Дід кричить: не кажи нічого, бо він спалить чи вб"є тебе, не знаєш, із ким зв"язалася. Не розрішав писать, то я нишком пишу від нього, поки він поїхав до дочки. Що ж це коїться, що в селі бійся, бо він князь, а люди плачуться?

Та доки ж буде таке тривати? Плачуть матері, жінки, діти. Боюся писати його прізвище, ім"я та по батькові. Його знають у селі й знають, що він таке казав. Бо одній казав "уб"ю" серед села.

Як зможете, допоможіть, будь ласка. І мого прізвища не викривайте".


Лист надійшов із с. Худоліївка Семенівського району Полтавщини

Зараз ви читаєте новину «"У селі самогонщики заядливі"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода