"Я плакала, коли їх перший раз побачила. Вони були такі маленькі, поморщені. Щоби перший раз притулилася, виймали з інкубатора", — розповідає мати трійні, львів"янка 32-річна Світлана Кротач. У лікарняних візках у рожевих конвертах сплять двоє дівчаток, посередині у блакитному — хлопчик. Батьки забрали дітей із лікарні через два місяці після їх народження.
Трійнята народилися 7 травня семимісячними. Юлія важила 1430 г, Ганна — 1220 г, Андрій — 1450 г. Немовлят під"єднали до апарата штучного дихання, годували через зонд.
— Трійню до нас привезли реанімобілем через 4 години після пологів, — розповідає Ольга Децик, 62 роки, завідувач відділення патології недоношених новонароджених Львівської обласної лікарні. — Матір кесарили у пологовому будинку на Батальній. Жінка залишилася там, а діток до нас привіз тато. Вийшло так, що він перший побачив їх.
Батько 35-річний Руслан Кротач прийшов забирати первістків додому з букетом білих метрових троянд. Каже, що дізнався про трійню під час ультразвукового дослідження на другому місяці вагітності дружини.
— Були легкий шок і паніка. А Світлана зраділа. Ми знали тільки, що буде хлопчик і дівчинка, а про стать третьої дитини довідалися після операції.
Подружжя живе на вул. Пасічній із батьками у трикімнатній квартирі. Не працюють.
— Приданого діткам родичі накупили. Уже пішло два ящики підгузників, — каже Світлана. — Доглядати за дітьми допомагають мама і свекруха. Аня і Андрійко жваві, голосніше плачуть, як голодні. Юля — спокійніша.
За два місяці діти підросли на 10 см та набрали ваги. Ганна важить 2195 г, Андрій — 2570 г, Юлія — 2120 г.
— Ми будемо скучати за ними, — говорить медсестра Світлана Єгорова. — Це ж не мама, а ми їх купали, переодягали, були з ними 24 години на добу. Ми стільки пережили. Їхній мамі і не казали, що кілька разів у хлопчика була зупинка дихання.
Мамі і не казали, що кілька разів у хлопчика була зупинка дихання
Руслан забирає Аню з рук медсестри, несе до таксі. Сміється до неї.
— Тю-тю-тю, — тоненько каже.
— Переважно трійню виходжуємо до трьох місяців, — продовжує Ольга Децик. — Мати може перебувати тут, скільки хоче. Може приходити з батьком. Цього року це вже третя трійня, в рік буває до п"яти. Минулого року було 22 пари двійнят. Я вже пропонувала створити у Львові асоціацію батьків трійнят, щоби ділилися досвідом і помагали одні одним.
Найскладніше, кажуть медики, навчити батьків не боятися своїх дітей.
— Мама спочатку не може взяти дитинку, руки трясуться. Щоби погладити, треба приноровитися. Долоня завелика, хіба одним пальчиком, така дитина крихітна.
7 
1
Коментарі