"Два роки тому прийшов лист від чоловіка, який назвався моїм батьком, — пише 32-річна Наталія зі Львівщини. — Виростили мене мати й баба. Скільки про батька не питала, вони відмовчувалися. А тепер їх у живих нема. Батько живе в Польщі, під німецьким кордоном. Хоче в листопаді приїхати, познайомитися. В мене троє дітей, чоловік недавно з війни повернувся. Чи варто пускати в своє життя незнайомця?"
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Кладе праву долоню на фото білявки в джинсовій сорочці. Вона мружиться від сонця посеред пшеничного поля.
— Дайте собі час добре все обдумати. Хочете бути впевнені в тому, що чоловік вам родич — зробіть тест на батьківство. Якщо проситиме про матеріальну допомогу, завжди можете відмовити. Його розповідь проллє світло на багато таємниць минулого. Ростив вас до 2 років, тому й не пам'ятаєте присутності батька у житті. Зрадив матір, вона не пробачила і спілкуватися з вами заборонила. Надсилав тещі гроші. За них баба вас одягала й годувала. До кінця наступного року задумаєтеся над переїздом за кордон. Добре зважте всі за та проти, перш ніж збирати валізу.
"Розлучений, живу з другом, — розповідає у листі вінничанин Олексій, 38 років. — Торік мати з дому виписала. Боїться, що субсидію заберуть, бо я їжджу на заробітки в Польщу. Я єдиний спадкоємець, годую батьків. Їхньої пенсії вистачає тільки на комуналку. Але що маю за це? Вважають мене невдахою, бо дружина покинула. У Польщі працюю монтажником. Хочу зібрати гроші на власне житло. Проте батьки не вірять, що мені це вдасться. Нещодавно познайомився з жінкою. Я її полюбив, а вона розвела на гроші й пішла до іншого. Коли і в моєму житті настане щасливий період?"
— Більшого досягають діти, в яких вірять їхні батьки. Ви не доотримали любові та ласки в дитинстві. Бракує підтримки і в дорослому житті. Перестаньте жити минулим. Робіть висновки й рухайтеся вперед. Наступного року все зміниться на краще. У вашому житті з'явиться надійна жінка. Любитиме не за гроші, а за душу. До 40 років одружитеся і станете батьком. Купувати квартиру краще в грудні. Власники нерухомості спустять ціну, бо планують переїзд.
"Мати каже, я розплачуюся за гріхи батька, — пише 30-річна Іванна з Полтавської області. — Від нього завагітніла дівчина, а він її покинув, женився. Мати тієї дівчини прокляла його на весіллі. Обіцяла, що гріхи спокутуватимуть діти. Я вже шість років у шлюбі, а завагітніти не вдається. Брат теж дітей не має, хоч женився 2010 року".
Надсилає фото з чоловіком Павлом і братом Петром. Обидва високі, чорняві, кароокі. Іванна у вишиванці й бурштиновому намисті. Русяве волосся заплетене в косу.
— Брат не має дітей, бо поки що не планують із дружиною нащадків. А вам вдасться завагітніти до кінця року. Не накручуйте себе. Ні за чиї гріхи розплачуватися не доведеться. Незабаром після первістка народите доньку. Тільки надовго затриматися в батьківській хаті не вдасться. Плануйте переїзд, бо зять навряд чи знайде спільну мову з тещею.
"Два роки тому брат повернувся з війни, а тепер знову зібрався, — розповідає у листі вінничанка Любов, 46 років. — Мати його не дочекалася, батько вже мав два інсульти. Прошу, щоб не йшов. Бо ми не переживемо ще однієї втрати. Чотири роки тому з війни не повернувся племінник, син старшого брата. Але Володимир нікого не слухає. Вже зібрав документи. Його вдома нічого не тримає. Жінка пішла до іншого. З дитиною бачитися не дозволяє, а аліменти вимагає".
Вкладає у конверт фото сивочолого чоловіка в однострої. Біоенергетик запалює свічку, обводить нею навколо знімка, заплющує очі.
— Брат повернувся б на війну, навіть якби мав сім'ю. Захищати Батьківщину — його покликання. Не може лишити побратимів, тому поспішає їм на допомогу. Про заручини заговорить, коли приїде у відпустку. З майбутньою дружиною познайомиться на Донеччині. Привезе невістку в батьківську хату. Її сина полюбить як свого. До 2023-го в них народиться донька.
8 
35413
Коментарі