Колишній боєць добровольчого батальйону "Донбас" 33-річний Сергій НОРІК наклав на себе руки. З ним попрощалися в селі Зоря Костянтинівського району Донецької області.
— Разом із Сергієм воювали на Донбасі, — розповідає 40-річна Людмила Калініна з Павлограда на Дніпропетровщині. Норік мешкав тут останні три роки. — Після Іловайського котла демобілізувався. Оселився у Павлограді, жив у цивільному шлюбі з місцевою жінкою. Потрапив до кола питущих і сам почав випивати. Коли за якийсь час його побачила, не впізнала. Опустився, постійної роботи не мав. Намагалася витягти Сергія з цього стану: возила на концерти і зустрічі з друзями. Там оживав, та коли повертався назад, все починалося знову. Його душевний стан був важким, а допомогти не було кому. Психологів, які працюють з демобілізованими, у Павлограді немає.
В останню неділю жовтня Сергій прийшов до мене додому. Казав: "Хочу змінити життя і піти від своєї співмешканки. Треба вирішити питання з житлом". Домовилася, що йому виділять місце в гуртожитку. О другій ночі він ще раз зайшов. Відчинила моя мама. Хотів поговорити зі мною, та вона не покликала, бо я вже спала. Наступного ранку о 12.00 мені повідомили, що Сергій звів рахунки з життям. Уранці він буцімто пішов на роботу. За кілька метрів від будинку повісився на ремені.
Сергій раніше працював будівельником. 2014-го пішов добровольцем на війну. Брав участь у боях за Іловайськ. Отримав поранення. Одруженим не був. Залишилися матір і сестра.
— Сергій мав золоті руки, — говорить Людмила. — На передовій не раз казав: "Коли закінчиться війна, хочу одружитися. Мрію, щоб народився син".
8 
35413
Коментарі