Донеччанка 33-річна Аліна Рибалко з чоловіком Сергієм, 35 років, та 4-річним сином переїхали до Франції. Живуть у гуртожитку для біженців у передмісті Парижа.
— Рік тому знайомий із Західної України запропонував чоловікові поїхати у Париж на заробітки. Туди багато українців їдуть на будівництво. Зарплати вищі, ніж у Польщі. Неофіційно можна отримувати 100 євро (2,8 тис. грн. — ГПУ) на день. Чоловік з'їздив, подивився. Там ціла українська діаспора. На сімейній нараді вирішили переїхати разом та оформити статус біженців.
Живемо в невеликій кімнаті у гуртожитку. Туалет і душ — на поверсі, але там завжди брудно. Перші місяці часто переїжджали з місця на місце. Могли сьогодні ночувати в одному готелі, завтра — в другому. Тому купили старе авто за 1000 євро, без нього реально було б важко.
Зараз оформлюємо статус біженців. На нього подали заявку у спеціальній установі. Рішення мають винести у серпні. Але що довше буде тягнутися процес, то краще. Ніхто біженців не депортує з країни, навіть якщо відмовили, як це роблять у Німеччині.
Доки чекаємо суду, не маємо права працювати. Держава нас забезпечує.
Щодня нараховують 13 євро на людину. За місяць маємо близько 700 євро на родину. Це невеликі гроші. Оренда квартири в передмісті коштує тисячу євро.
Жити можна на соціальну допомогу. Раз на тиждень дають памперси, консерви, макарони, хліб, молоко й фрукти. У мене вже невеликий склад продуктів. Почала пригощати інших. Їжі багато, якісна. Великі супермаркети безкоштовно віддають продукти, в яких закінчується термін придатності. За це їм держава зменшує податки.
Шість місяців тому народила молодшого сина Франсуа, а до пологів постійно допомагала в школі старшого. Наприклад, треба дорослий для супроводу в бібліотеку, на екскурсію. Чи спекти печиво на якесь свято. Зараз хочу вивчити мову й піти на роботу.
Французи не люблять біженців. Вони за все платять із податків, які високі. Якщо, наприклад, зарплата 22 тисячі євро, податки з неї становлять десь 10 тисяч. Кінцева сума виплат залежить від прибутку людини. І такий підхід в оплаті за харчування в школі, державних дитячих гуртках, інших бюджетних установах.
У дитсадку діти виростили курча
— Народжувала другого сина у Парижі. Дев'ять місяців консультацій у лікаря, всі аналізи та пологи були безкоштовні, — каже донеччанка Аліна Рибалко. — Мені оформили медичну страховку при благодійній організації. Пологи у Франції без страховки коштують майже 5000 євро.
Декрету у француженок немає. Через три місяці жінки мають виходити на роботу. Малят доглядає спеціальна няня або віддають у ясла.
Старшому сину Кирилові зараз 4 роки. Його взяли до "материнської школи", так тут називають садочки. Платимо тільки за їжу. Сума залежить від заробітків батьків. Що вони більші, то вищий рахунок. Але всім дітям дають однакові порції.
Мені подобається підхід до навчання. Тут багато експериментують і спостерігають за природою. Наприклад, у групі діти з вихователями виростили курча. Потім усі фотографувалися з ним. Пташеня відвезли на ферму. Часто малюків водять на екскурсії чи до бібліотеки, де дивляться мультфільми, грають у ігри. Діти багато спілкуються з вихователями. Завдяки цьому син краще за нас балакає французькою.
По суботах він відвідує українську школу при греко-католицькій школі. Вона в центрі Парижа. Доки тривають заняття, люблю гуляти вулицями, заходити в кав'ярні та спостерігати за людьми. Помітила, що француженки не звертають увагу на вік і не намагаються видаватися молодшими. Волосся може бути сиве, обличчя доглянуте, хоч і з природними зморшками. Проте одяг буде брендовий і підібраний зі смаком. Якщо побачите в Франції жінку із нарощеними віями до брів та у норковій шубі — це наша землячка.
5 
35413