"Не стало мого найближчого друга. Людини, яка відчувала, розуміла і знала мене краще, ніж будь-хто на Землі", — написав 4 квітня у фейсбуку співак і політик 44-річний Святослав ВАКАРЧУК. Цього дня зупинилося серце його батька — колишнього міністра освіти і науки України Івана Вакарчука.
Іван Вакарчук народився в Молдові. Закінчив Львівський університет ім. Івана Франка. Пізніше викладав у ньому, двічі обирався його ректором.
— Коли я був студентом, на вчених радах і засіданнях Іван Олександрович називав мене просто Богданом. Звертався, як до сина. І всі знали, до кого то, — каже директор львівського Музею Івана Франка 41-річний Богдан Тихолоз. — Востаннє бачив його в місті. Він ішов із товаришем і тримав його попід руку. Розпитав про дітей, побалакав із моєю дочкою. Тепло, по-людськи, рідно. Мав спокійний, трохи хриплуватий голос. Філософічний, часом злегка іронічний погляд. Погляд людини, яка над усе любила думати. Яку заспокоювало писання формул. І дратувала бюрократична рутина.
2007-го Вакарчук отримав звання Героя України. Тоді ж став міністром освіти і науки. Обіймав цю посаду три роки. Ініціював низку реформ в освітній сфері. Зокрема, запровадив зовнішнє незалежне оцінювання.
— Іван Олександрович умів змінювати життя на краще, — каже нардеп Володимир В'ятрович, 42 роки. — Впровадивши ЗНО, він зробив так, що майже по пів мільйона дітей щороку завершують школу з надією на чесний вступ. Він безкомпромісно поставив питання якості освіти в українській вищій школі. Почав піднімати престиж природничої, математичної та фізичної освіти. Українській мові Вакарчук повертав належне місце. При цьому не забував про мови нацменшин, особливо — кримськотатарської. "Фізик твердого діла" — так назвали його тоді медіа, і тут не було перебільшень.
З Іваном Вакарчуком прощалися у Свято-Покровській церкві у Львові. Через карантин туди пускали по одному. Церемонію транслювали онлайн. Поховали на Личаківському кладовищі. В Івана Олександровича залишилися дружина Світлана, сини Святослав і Олег.
Коментарі