11 лютого справили роковини за 26-річним Дмитром Коряком, бійцем батальйону "Азов" із Полтави. Він загинув торік при визволенні селища Саханка під Маріуполем на Донеччині.
— Дмитро закінчив Полтавський технічний університет за спеціальністю "Технологія машинобудування", — розповідає побратим 26-річний Юліан Матвійчук. — Навчався на бюджеті. Підпрацьовував на будівництві, робив ремонти. Допомагав матері Тамарі Олексіївні. На роботі в Діми був друг — грузин Джумбер. У розпал революції 2014 року поїхали разом до столиці. Діма був безбашений. Коли стріляли "беркутівці", всі ховалися за дерев'яним застилом. Він піднімався над ним і щось кричав хлопцям, які лежали на землі. Раз Джумбер не витримав, узяв його за голову й опустив. Повз Коряка пролетіла куля. Але він продовжив жартувати з долею.
У серпні 2014-го Дмитро Коряк поїхав до зони АТО.
— Діма взяв собі псевдо "Брат", — каже Юліан. — Так називав свого друга-грузина. 3 лютого почався Широкинський маневр. Діма був у тій групі бійців. Я ж забирав гаубиці для наших хлопців під Києвом. Подзвонив мені, каже: "Юлік, Маріуполь накривають "Градами". Що будемо робити?" Відповів що — чекати наказів. Він погодився і поклав слухавку. Тоді при штурмі Саханки й Широкиного загинули 12 "азовців". Серед них був "Брат". Потрапив під мінометний обстріл, коли біг узнавати позиції ворога.
Бійця поховали на Алеї героїв у Полтаві. До роковин у центральній бібліотеці міста представили книжку-реквієм "Дорога безсмертя: Дмитро Коряк".
4 
1
Коментарі