21-річний студент Павло Ботвіновський ходить голяка вулицями столиці. Хлопець знімає себе на камеру. Із відзнятих кадрів змонтував пародію на радянський фільм "Як загартовувалася сталь". Ботвіновський грає головного героя — Павла Корчагіна.

Із киянином зустрічаємося в ресторані швидкого харчування "Пузата хата" на Подолі.

— У машині часу мій Корчагін потрапив із 1921-го у 2008 рік, — розповідає хлопець. — Замість броньовиків Павка їздить на унітазах і сміттєвих баках, обвішаних радянськими зірками. Унітази ми з друзями шукали на смітниках. Спочатку я зносив їх до квартири. Та батьки сварили мене. Мусив винести на вулицю, за гараж. Там ще штук із вісім валяється.

Знімальна група Павла Ботвіновського розбила 34 унітази.

— Ставимо унітаз на скейт, приклеюємо скотчем і катаємося, — каже студент. — Я рік учився їздити на унітазі за моторолером. Постирав кілька пар взуття, бо тормозив ногами.

Середній палець на правій руці в Павла коротший, ніж на лівій.

— Бачите, — показує він на короткому пальці довгий закручений ніготь.— Це ми у сміттєвих баках падали зі сходів на бульварі Ліхачова. Друг Іван-2000 зіштовхнув мене, бак перевернувся і покотився по східцях. Я не встиг забрати середнього пальця. Лікарі хотіли пересадити на палець шматок з іншої частини тіла. Але я вирішив залишити на пам"ять.

— Міліція вас не затримувала? — цікавлюся.

Голий гукнув: "Я за Родину последнюю рубаху отдам!"

— Даїшники сміються, коли бачать, як ми їдемо за тролейбусом в унітазі. А голого в метро не спіймали, — хвалиться Павло, п"ючи зелений чай. — Зранку з хлопцями спустилися в метро. Унітаз сховали в пакет. На платформі я перевдягнувся в халат, на голову одягнув будьонівку. Коли зайшов до вагона, скинув халат і голий гукнув: "Я за Родину последнюю рубаху отдам!". Тоді сів на унітаз, відштовхувся і покотився в кінець вагона. Шкода, що людей у вагоні було мало.

Павло каже, що на 12 жовтня замовив конференц-зал у торговельному комплексі "Сіті.ком" на Петрівці.

— Година оренди коштує 90 "бачей". Із хлопцями скинемося й візьмемо півтори години. Зробимо презентацію нашого фільму.

Батько Павла Олександр розробляє дизайн меблів.

— А мама чорт знає хто по професії, — Ботвіновський витягує з кишені телефон, намагається подзвонити матері. Та не відповідає. — Напишіть, що вона співачка, співає в клубі "Арсенал". 15-річна сестра Марія навчається в коледжі на дизайнера реклами.

Павло каже, що матері його фільм подобається.

— Вона розповсюджувала квитки на презентацію, яка мала відбутися в кінотеатрі імені Чапаєва. Але будівлю закрили на ремонт. А от сестра, мабуть, мене ненавидить. Їй подобаються дискотеки, а я такого не люблю.

Каже, що мріє привести у вагон метро ведмедя:

— Розумію, що на вході його не пустять. Мабуть, доведеться зламати вентиляційну шахту.

1986, 7 квітня — Павло Ботвіновський народився у Києві в родині дизайнера
1992 — з"явилася на світ сестра Марія
2003 — закінчив гімназію "Троєщина"; вступив на архітектурний факультет Київського національного університету будівництва та архітектури
2005 — почав знімати стрічку "Як загартовувалася сталь"; травмував палець на правій руці
2006, 25 березня — виграв змагання з джибінґу на сноуборді в Драгобраді Івано-Франківської області
2006, 1 липня — за день зняв короткометражний фільм-пародію "Червона Шапочка"

×