Правозахисник 38-річний Дмитро Гройсман живе у двоповерховій "сталінці" біля міськради Вінниці. На першому поверсі в прибудові облаштував кабінет-приймальню правозахисної групи. Квартира дворівнева. На першому поверсі кухня-їдальня, санвузол і кімната. Дерев'яною драбиною підіймаємося на другий поверх. У просторій кімнаті з великими вікнами є плазмовий телевізор на півстіни та м'який куточок. На полицях багато стилізованих під антикваріат статуеток.
— Нещодавно в офісі був обшук, перерили все, позабирали документи мігрантів, які просять притулку в Україні. Із комп'ютера вийняли жорсткий диск, шукали порнографію. Чиновникам не сподобався знімок, на якому фотограф піймала мене, коли я приміряв статуетку грецького бога Пріапа до малого герба України. У нашій країні досі немає великого герба. Громадяни мають право пропонувати свої варіанти. От я й запропонував.
Дмитро схрещує пальці в замок і кладе на коліна. Одягнений у сірий костюм, який підкреслює його худобу. Очі та щоки — запалі.
— Прислали мені висновок експерта на гербованому папері вінницької Спілки художників. Вони на тому документі так зобразили тризуб, що він став схожий на член. І після цього мене звинувачують? Ви бачили ерегований член у трупа? Як колишній патологоанатом, можу сказати, що такого не буває. Чоловічий член — символ плодючості й життя. Нічого поганого в тому немає. На гербі Львова зображено двох левів. Загляньте їм між лапи. І на російському Большому театрі, який на тисячорубльовій купюрі зображений, теж є голий Аполлон.
У коридорі перед ванною кімнатою лежить великий кіт породи британський висловухий. Дмитро каже, що в квартирі чути котячою сечею. Насправді запаху немає.
— Це — Уліс Магот, — киває на кота. — Відмовився каструвати його, бо шкода тварину. А він, гад, усю квартиру мітить. Уліс статево активний, до нього наречені з усього бувшого СНД приїжджають. Але я його люблю. Бо він єдиний у нашій сім'ї вважає мене головою родини. Інколи мене теж мітить. Буває, приходжу в кабінет до чиновників, а від мене тхне котячою сечею. Але я не серджуся, бо знаю, що це від його великої любові до мене.
Мобільний телефон Дмитра постійно дзвонить. На старій моделі "нокіа" встановлений режим "вібро" без звуку.
— Це клієнти, — пояснює. — Доводиться відмовляти 90 відсоткам, хто приходить. Беру лише справи, через які можу змінити систему. Бо я — правозахисник, а не адвокат. Приміром, справа з лікарняними листами. Я добився, щоб у них не вказували хворобу. Ще однією успішною справою є те, що домігся, аби в кімнатах допитів у тюрмах встановили цілодобові відеокамери спостереження. Правозахисником я став, коли покинув медицину. Не міг змиритися зі смертною карою. Думав, як волонтер допоможу її скасувати, і повернуся працювати в морг. Але потім люди приходили і просили допомогти родичам у тюрмі, розібратися з чиновниками-корупціонерами. І я втягнувся.
Дмитро Гройсман три роки пропрацював у морзі. Про роботу згадує неохоче:
— Людей завжди цікавить смерть, а там немає нічого цікавого. Чув від знайомих, що зараз навіть лікарі перестали цікавитися розтинами. Нібито навіть у карти розігрують, хто піде в морг. Для них це — робота над помилками, бо зразу видно, що було зроблено не так.
У гостях у Дмитра його матір. Пропонує допомогти приготувати вечерю. Але Гройсман відмовляється:
— Мамо, тільки не в моїй квартирі.
Вечерю готує його дружина Світлана. Вона працює лікарем у райлікарні. Допомагає чоловікові в роботі з мігрантами. Пригощає гречаним супом і шарлоткою. Знайомить із сином Давидом. До столу школяр не сідає, бо йде з товаришем до комп'ютерного клубу. Хлопець просить у батька 25 гривень. Той дає 100 і вертає сина від дверей:
— Давид, здачі.
На матір, яка пропонує дати онуку гроші, уваги знову не звертає. Урешті Світлана, аби зайняти літню жінку, просить її попрасувати білизну.
— Я вже під судом, — зітхає Гройсман. — Погано, що травля на мене може позначитися й на долі сина, дружини.
Дзвонить київський адвокат Тетяна Монтян. Вона підтримала Гройсмана, коли його звинуватили в поширенні порнографії.
— Це я, жидяра Гройсман, — каже Дмитро замість привітання. — Проти тебе теж почалися слідчі дії, бо ти виставила фото з мого блогу. Чекай кримінальної справи.
Світлана розказує, що чоловік багато працює. Спати лягає за північ.
— Працювати з біженцями стає важче. Займаємося зараз справою біженки з Росії, яка по канаті спустилася з даху готелю в Москві з плакатом "Путин, уйди сам". Не отримала статусу біженки в жодній із країн. Сама виховує доньку.
На запитання про судові перспективи справи Гройсмана каже, що, мабуть, не посадять. Дадуть умовний термін.
8 
35413
Коментарі
5