Продюсер 36-річна Альона Мозгова у чорній вузькій спідниці, гольфі та замшевих чоботах на високих підборах після робочого дня заходить у столичний ресторан "Арена". Замовляє келих вина "Совіньйон". На плазмовому екрані транслюють матч української збірної з футболу проти Канади.
— Ну куди ти біжиш? Гол?! Господи, ну ви таке бачили? Програвати збірній Канади. Це жах. Ми з татом завжди разом футбол дивилися. Він вболівав за "Динамо", а я з вредності за "Шахтар". Удома ходжу у спортивному костюмі "Шахтар" і ношу футболку з написом "Даріо Срна" на спині.
30 липня помер її батько — Микола Мозговий, директор столичного палацу "Україна", композитор і співак.
— Тато помер у мене на руках. Уві сні зупинилося серце. Він був для мене всім. Жодного чоловіка я так не любила, — каже.
— Живемо з мамою у заміському будинку під Києвом. Щовечора мама переглядає у відеозаписі концерти батька. А я не можу. У мене істерика починається. Каже мені: "Хай як би сильно він мене любив, а ти була найбільшим коханням у його житті". Після мого народження він дав за мене першого й останнього хабара. Вони з мамою дуже хотіли назвати мене Альоною, а не Оленою. На честь шоколадки. А тоді такого імені не було. Мій дід був головою колгоспу в Чернівецькій області. Разом з батьком дав паспортистці мішок цибулі, щоб вона мене Альоною записала.
Запалює цигарку "Воґ".
— Курю з 16 років. З перервами на вагітності. Були з концертом у Парижі, в Конгрес де Палас. Куримо з дівчатами на балконі, балакаємо. Заходить тато. Я мовчки гашу цигарку. При дівчатах нічого не сказав. Потім виписав мені. Тато міг і ляснути. Брехні не терпів взагалі.
Згадує, як уперше закохалася у 14:
— Нікому про це не говорила. Якби тато дізнався, вбив би. Я влюбилася у його друга, співака Ігоря Саруханова. Він прийшов до нас в гості й так мені сподобався. Хоч не високий, але чорнявий, красивий. Потім поїхала у Москву на його концерт. Зі мною там, як із дитиною, носилися. А я думала: Боже, ну чому мені так мало років.
Говорить, ніколи не бачила батька п'яним.
— Після концертів артисти збиралися за великим столом, накривали "поляну", столи ломилися. Усі пили відрами. Після автомобільної аварії (1994 року. — "ГПУ") батько не пив узагалі. Міг ввечері випити 50 грамів горілки під картоплю в мундирчиках чи келих вина до м'яса.
До столика підходить дівчина років 20:
— Альона, ви така класна. Так мені подобаєтеся. Дуже хочу бути схожою на вас.
Мозгова дякує і червоніє.
— Відпочивали колись компанією в Криму, — продовжує. — Ввечері сиділи в ресторані, випили багато шампанського. І чогось про стрибки з парашутом заговорили. Хтось сказав, що є можливість завтра стрибнути. Я кажу: "Хочу і буду". Вранці думаю, Господи, навіщо я це сказала.
Моїм любимчиком залишається проект "Ти — зірка". Ми тоді відібрали офігенних, талановитих людей без всякого блату. Там я знайшла нового друга — Кирила Туриченка. Дуже хороша, добра людина. Як молодший брат мені. Запитую його: "Ти ж не кинеш мене? Стрибнеш зі мною?" — "Я висоти боюся, але стрибну". І ми стрибнули з парашутом.
Колись нам із Сашею (екс-чоловік Олени — співак Олександр Пономарьов. — "ГПУ") запропонували політати на аероплані. Він відмовився, ну а я ж смілива. Перед польотом пілот запитує: "Всі фігури робитимемо?" — "Звичайно, всі". Саша внизу був. Каже, мало не вмер від страху. Мотору немає, тихо — тільки мої матюки чути.
З колишніми бойфрендами у мене хороші стосунки. Взагалі маю багато друзів серед чоловіків. "Я тебе люблю" говорила двом. Єдине, що не можу простити чоловіку — брехню.
На екрані футболісти збірної України забивають гол.
— Який класний гол. Ще відіграються, може, — радіє Мозгова.
2 
1
Коментарі
6