40-річний Олексій Волошин із села Клюсівка на Полтавщині разом із дружиною Валентиною, 38 років, виховує двох синів. Подружжя ВІЛ-інфіковане, а їхні діти здорові. Донька, яка теж народилася з ВІЛ, померла немовлям.
— Не приїжджайте в моє село. Зустрінемося в райцентрі Нові Санжари. Якщо дружина взнає, що бачився з журналістами — вб"є, — скоромовкою випалює по телефону Олексій і кладе слухавку.
Чоловік упродовж 15 років був наркоманом. На ВІЛ хворіє дев"ять років. Живе з дружиною Валентиною та синами — 18-річним Денисом та 11-річним Ігорем. 1999 року у Волошиних народилася ВІЛ-інфікована донька Марія. Її залишили в пологовому будинку.
— Потім доньку віддали до дитбудинку. Там до неї боялися торкатися. Купали в гумових рукавицях, — розповідає Олексій.
Каже, що хотіли забрати дитину додому. Сім місяців збирали документи, щоб удочерити дівчинку. Однак за цей час вона померла.
Олексій — приватний підприємець. Цього року відкрив у Нових Санжарах веломайстерню. Їздить на червоних "жигулях". У салоні на панелі — Біблія. Машину йому допомогла взяти на виплат організація "Люди, які живуть із ВІЛ".
Раніше чоловік працював на будівництві, водив автобус у приватника, різав металобрухт, був водієм у газеті. Каже, звідусіль його гнали через хворобу.
— Я поскаржився в прокуратуру. Мене поновили на роботі, але лише на два місяці. Навіть до машини не підпускали, — згадує Олексій.
Купили в селі хату за 800 гривень
2004 року Волошин у суді вимагав 30 тис. грн за незаконне звільнення з роботи. Відсудив 4 тис.
Народився Олексій Волошин у місті Комсомольську на Полтавщині. Підлітком вступив до місцевого ПТУ. Каже, там став наркоманом.
— На практиці до мене "прикріпили" майстра на ім"я Павло — наркомана зі стажем, — згадує він. — Якось розвели кип"яченою водою таблетки й укололи мені. А тоді поїхали до моєї бабки Василини у Нові Санжари. Там на кожному городі ріс мак.
Одружився Волошин після армії. Валентина працювала на трикотажній фабриці. Жила по сусідству, з Олексієм зналися з дитинства.
— Спочатку жили з моїми батьками, у двокімнатній квартирі. Батько Віктор крутив баранку, мама Рая працювала зварювальницею. Невдовзі ми отримали власну двокімнатну квартиру. Я продовжував курити траву, а рідним казав, що п"ю пиво, — розказує чоловік.
Дзвонить телефон, це — дружина Олексія Валентина.
— Я ж сидів, знаєте? — веде далі чоловік. — Із кумом нарізали маковиння, варили ширку в посадці. Нас застукали мєнти. Посадили на рік у селищі Божкове під Полтавою. Невдовзі Валя теж почала колотися, за компанію. Ми продали квартиру, а гроші витрачали на наркотики.
1991 року Олексій від передозування наркотиків у лікарні Комсомольська пережив клінічну смерть. Каже, після цього перестав колотися. Тепер навіть не курить.
Волошини купили в Клюсівці хату за 800 грн. У райцентрі майже кожен знає, що в Олексія — ВІЛ. Він має ІІ групу інвалідності, отримує 290 грн. Цього року старший син Денис вступив до вишу.
1967, 19 травня — Олексій Волошин народився у м. Комсомольськ на Полтавщині
1986 — служив у Ростові-на-Дону, Росія
1988 — одружився з працівницею текстильної фабрики Валентиною
1989 — народився син Денис
1994 — відсидів рік у селищі Божкове під Полтавою за вживання наркотиків
1996 — з"явився на світ син Ігор
1998 — Олексій дізнався, що ВІЛ - інфікований
1999 — народилася донька Марія, яка невдовзі померла
2004 — відсудив 4 тис. грн моральної компенсації за незаконне звільнення з роботи
2007 — відкрив у Нових Санжарах веломайстерню
3 
1
Коментарі
2