Субота, 09 листопада 2019 01:35

Жахливий експеримент: художниця протягом шести годин дозволяла глядачам робити із собою будь-що
10

  Те, що відбувалося протягом шести годин перформанса, було жахливо. Художниця Марина Абрамович після закінчення перформансу "Ритм 0".Фото: royalacademy.org.uk
Те, що відбувалося протягом шести годин перформанса, було жахливо. Художниця Марина Абрамович після закінчення перформансу "Ритм 0".Фото: royalacademy.org.uk

Ніхто не підозрював на яку жорстокість і ницість здатні люди, яким дали абсолютну владу над іншою людиною. Не здогадувалася про це і югославська художниця і організатор перформансів Марина Абрамович.

Одна з найвідоміших її акцій називалася "Ритм 0" і була організована у 1974 році в Неаполі. Цей перформанс ще на стадії задуму приховував у собі небезпеку, але, коли він почався, події розвивалися надто швидко.

Задум перформансу "Ритм 0" був дуже простий: Абрамович повинна була стояти струнко протягом шести годин, у той час люди, які прийшли на неї подивитися, могли робити з нею все, що їм заманеться, використовуючи будь-який з 72 предметів, які вона поклала на стіл поруч. Одні предмети могли доставити задоволення, інші — поранити і навіть убити. Перед художницею лежали пір'я, сірники, ніж, цвяхи, ланцюги, ложка, вино, мед, цукор, мило, шматок торта, сіль, коробка з лезами, металева труба, скальпель, спирт, заряджений пістолет та інші предмети.

Абрамович стояла посеред кімнати з табличкою на грудях, на якій було написано: "Інструкції: на столі лежать 72 предмета, які можна застосовувати до мене як хочеться. Перформанс. Я — об'єкт. У цей проміжок часу я несу повну відповідальність. Тривалість: 6 годин (20:00 - 2:00)".

Спочатку глядачі були акуратні і ніжні: вони цілували її, дарували квіти, але, не отримуючи відсічі і заперечень, поступово заходили все далі і далі.

Присутній на перформансі мистецтвознавець Томас МакЕвілі писав: "Все почалося невинно. Хтось повернув її, інший потягнув за руку, хтось доторкнувся вже більш інтимно. Через три години весь її одяг був порізаний лезами, а через чотири добралися і до її шкіри. Хтось надрізав її горло і пив кров. З нею робили і інші речі сексуального характеру. Вона була настільки залучена в процес, що не заперечила б, якби глядачі захотіли зґвалтувати або вбити її. Зіткнувшись з її безвіллям, знайшлися люди, які стали на її захист. Коли один з чоловіків приставив до скроні Марини заряджений пістолет, поклавши на курок її власний палець, між глядачами почалася бійка".

Спочатку до Марини Абрамович підходили тільки фотографи.
Через якийсь час люди почали вибирати предмети на столі. Предмети для нейтральних цілей і предмети для задоволення публіку не зацікавили.
Деякі люди змушували її сісти, щоб можна було принижувати її.
Глядачі міняли положення тіла художниці.
Дехто прикріплював до неї різні предмети.

Власні враження Абрамович від того, що люди з нею робили, виявилися ще більш жахливими. Художниця згадує: "Я відчувала себе зґвалтованою, вони зрізали одяг, вони встромляли мені в живіт шипи троянд, приставляли пістолет до моєї голови, інший би зламався".

Коли минуло шість годин, Абрамович почала ходити серед глядачів. Вони не могли дивитися їй в очі.

Абрамович зазначила після перформансу, що люди не хотіли ніякого конфлікту з нею. Вони не хотіли, щоб їх вважали відповідальними або засуджували за те, що вони робили. Здавалося, вони хочуть забути, з яким задоволенням завдавали їй біль.

"Спочатку глядачі дуже хотіли зі мною пограти, — згадує Абрамович. — Потім вони ставали все більш агресивними, це були шість годин справжнього жаху. Вони відрізали мені волосся, встромляли в тіло шипи троянд, різали шкіру на шиї, а потім наклеїли пластир на рану. Після шести годин перформансу я зі сльозами на очах, гола пішла назустріч глядачам, чому вони в буквальному сенсі вибігли з кімнати, бо зрозуміли, що я "ожила" — перестала бути їх іграшкою і почала керувати своїм тілом. Я пам'ятаю, що, прийшовши в готель в цей вечір і подивившись на себе в дзеркало, я виявила у себе пасмо сивого волосся".

"Я хотіла показати одну річ: це просто дивно, наскільки швидко людина може повернутися в дикий печерний стан, якщо їй це дозволити. Ця робота розкриває щось жахливе про людство. Вона показує, як швидко людина може заподіяти тобі біль за відповідних обставин. Вона показує, як легко принизити людину, яка не чинить опір, яка не захищає себе. Отриманий мною досвід говорить про те, що якщо залишати рішення за публікою, тебе можуть вбити. Якщо створити відповідні обставини, більшість "нормальних" людей, очевидно, можуть стати дуже жорстокими", — каже художниця.

"В мене є теорія: чим гірше у тебе дитинство, тим краще твоє мистецтво - якщо ти по-справжньому щасливий, то в тебе не вийде створити хороший твір. Мої батьки були кар'єристами, прагнули домогтися успіху в області політики. У них не було бажання займатися дитиною, і вони віддали мене бабусі. Одного разу я чекала бабусю, коли вона молилася в церкві. Там я побачила купіль - ємність, в яку треба було занурити пальці перед тим, як перехреститися. Я подумала, що якщо вип'ю всю воду, то стану святою. Мені було шість років. Я встала на стілець і випила цю воду. Мені тільки стало зле ... "- каже художниця Марина Абрамович.

Зараз ви читаєте новину «Жахливий експеримент: художниця протягом шести годин дозволяла глядачам робити із собою будь-що». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода