"Раніше в кожній хаті вівці були, худоби багато. Тепер то не вигідно. Овечу шерсть не приймають, а сир і бринзу продавати — убиточно. Тут гори — сінокосів нема. А як десь і росте трава, то косареві заплатити — 100 гривень днина".

70-річний Петро Григоряк із села Розтоки Путильського району Буковини із дружиною 63-річною Марією Іванівною роблять бринзу з коров'ячого молока.  Жінка нарізає смужками два види сиру — твердий "будз"та м'якшу "вурду". Чоловік перемелює їх на м'ясорубці та викидає в дерев'яне відро — "скопець". Додає солі й перемішує довгою смерековою палицею. Складає в трилітрові слоїки.

Марія Іванівна — учителька зарубіжної літератури. Викладає в місцевій школі, яку закінчила письменниця 51-річна Марія Матіос. Петро Григоряк був  директором і вів уроки фізкультури. Вчителі називають Марію "Павлінина" — за їм'ям матері, яка викладала в школі історію.

— Дуже красива була дівчинка, косу мала — отакуво, — Марія Григоряк показує рукою нижче пояса.

— До спорту вона, правда, ніц не була. Вийти на м'яч, пас дати — то нє, — додає чоловік. — Раз на фізкультурі однокласник Омелян кинув у стіну м'яч. І той якось так у голову Марії попав, що мала струс мозку. За той випадок чуть мене зі школи не вигнали.

— А за якийсь час на суботніку хлопці кілком від загороди бавилися. Мусів той кілок Марії в голову попасти, знов мала струс. Але бачите, ніц їй то не зашкодило,— сміється Марія Іванівна.

Кажуть, Марія Матіос була єдиною медалісткою в шкільному випуску.

— Мала авторитет у класі, усі в неї списували. Навіть хлопці — шибеники її слухалися, — каже Петро Григоряк. — Її, правда, трохи ябидою називали. Бо, як була старостою, то мала зошит, де записувала, хто порушення робив у класі, а потім мені докладала.

— Твори в школі писала такі, що було відчутно, ніби то вже письменник пише, — додає Марія Григоряк. — Її твір про нашу передову доярку на всесоюзному конкурсі мав призове місце. Я мала скруту з ним — бо Марія по-українськи написала, а я мусила перекладати на російську.

Село Розтоки тягнеться вздовж дороги, яка йде берегом Черемоша до румунського кордону. Обабіч лежать залишки асфальту. Три роки тому дорогу розмила повінь. Вода зруйнувала дві хати.

— 1967 року річка взагалі частину села відділила. Колишні поля стали островом, ми його Тайванем називаєм, — продовжує Марія Григоряк. — Люди там городи тримають, кладки туди кладуть. Зараз на цей острів уже франківські Розтоки (сусідній населений пункт із однойменною назвою. — ГПУ) зазіхають, їм краще до нього добиратися.

У Розтоках діють 12 пилорам. Частина селян — на заробітках.

— Перспектива села — у туризмі, бо регіон гарний. Але для того треба дорогу будувати. Бо по такій їхати — екстремалів мало, — сміється 61-річний Василь Матіос, однофамілець письменниці й колишній сільський голова. — Село останнім часом продзвеніло тим, що в нас дві церкви. Раньше була єдина в районі Київського патріархату. А то розкол стався, як молодий священик прийшов. За Московським пішла більшість села, бо вони нібито канонічні. Як хтось десь здалека приїжджає, то питає мене: це нашо вам дві церкви разом? Це що, змагання?

Матіоси в селі — найпоширеніше прізвище. Більшість не вважають себе родиною. Хоча розповідають легенду, що прізвище пішло від одного німця, який дезертирував із війська й одружився з місцевою гуцулкою.

— Кучма як президентом був, то він кругом ходив, і до греків, і до католиків, і до православних, — продовжує колишній голова. — Ющенко паску святив у Філарета, але тоже кругом ходив. А Янукович — тільки до Московського, і більше ні до кого. Церква з політикою змішалася. У нас у районі майже всі до Московського патріархату ходять, і на виборах вийшло, що більшість — за "регіоналів".

Дев'ятикласники в місцевій школі легко згадують назви кількох книжок Марії Матіос. Зізнаються, що жодної не читали.

— Діти зара взагалі мало читають, їм — комп'ютер тепер, — каже Марія Григоряк. — А старше покоління читає. Я як у Маріїної мами брала для себе пару книжок, то та просила довго не тримати, бо вже інші чекають.

Брат матері письменниці Семен Власійович із дружиною живе біля автобусної зупинки. Виходить із хати з пультом від телевізора.

— Батьки Марії в Київ поїхали, — розповідає неохоче. — Мама хворіє — то поїхала туда лікуватися, батько з нею.

×