38-річна Лейла Малиця з села Малинівка Петрівського району Кіровоградщини рік тому знайшла свого батька Елгуджу Накашідзе зі старовинного грузинського роду князів.
— Я тепер офіційно належу до роду Накашідзе. Маю статус княгині та генеалогічне дерево, — каже Лейла. — Але титулом не пишаюся. Про людину треба судити за її вчинками, а не за предками.
Лейла працює секретарем сільради. Заміжня. Має сина Романа від першого шлюбу та доньку Катерину від другого.
— Мама з татом жили в цивільному шлюбі. Розійшлися до мого народження. Коли мені було 5 років, сусідки розказали, що вітчим — не мій батько. Я питала маму, але вона казала називати татом того, хто мене одягає й годує.
Двічі шукала батька через програму "Жди меня".
— Мама не сказала ні його імені, ні прізвища. Пошуки нічого не давали. Матір живе в Криму. Два роки тому поїхала з чоловіком і дітьми до неї в гості. Доки її вдома не було, перерила всю хату. Шукала адресу чи бодай прізвище тата. Усі клаптики паперу перечитувала. Таки знайшла. Написала листа в грузинське село на ім"я Накашідзе. Не знала, до кого попаде той лист. Просила людей помогти знайти батька.
У грузинському селі прізвище Накашідзе виявилося поширеним. Лист ходив від дому до дому, потрапив у руки родини Імірдішвілі. Вони знали, що Елгуджа Накашідзе колись служив в Україні, зустрічався з дівчиною Тетяною. Лист передали йому.
— У першому ж листі він назвав мене "дорогою моєю донечкою". Я читати почала, а сльози течуть, спинитися не можуть. Писав, що має дружину Ламару. Із нею виростили синів Велхвію та Лашу й доньку Шорену. Він полковник у відставці, всією родиною займаються ресторанним бізнесом.
Торік у квітні поїхала до Грузії.
— Зустрічали в аеропорту всією родиною. Брат Лаша як побачив — руки розставив і закричав: "Лейлочка!". Батько з квітами стояв. Я підійшла до нього — однією рукою обійняла, бо в іншій сумка була. Він мене теж однією рукою обняв. Стримано так. Потім розказував, що в нього в душі вогонь вирував. Але батько — сталь: що би на душі не було, нічого не видасть. Його жінка Ламара всіх сповістила, що в неї знайшлася ще одна дитина. Стала мене донькою кликати, я її мамою зву.
Я тепер маю статус княгині та генеалогічне дерево
Заходять відвідувачі, Лейла проводить їх до кабінету сільського голови.
— Якось розказала Ламарі, що як у дитсадочок ходила, подружка прийшла з великою лялькою, яку їй тато подарував. А в мене ні тата, ні ляльки не було. Уранці встала, дивлюся — біля ліжка велика дорога лялька. Тато купив її для мене. У 37 років я отримала іграшку, про яку мріяла в дитинстві.
Елгуджа Накашідзе дав доньці своє прізвище. Він нащадок древнього роду князів. У перекладі з грузинської "накаші" означає художник. Лейла побувала в родинному маєтку князів Накашідзе, в іменній церкві. Голова ради старійшин роду Нодар Накашідзе визнав її членом роду та княгинею.
За декілька місяців грузинські родичі гостювали в Малинівці в Лейли.
— Хотіла маму запросити, але вона не приїхала. Досі не хоче з батьком бачитися.
3 
1
Коментарі