— Не вірила, що ті розіграші — правда. Тому раніше участі не брала. Начальник нашого поштового відділення переконала відправити квитанцію. Потім вона ж і повідомила телефоном, що я виграла телевізор. Я зраділа. Тепер друзям, однокласникам, знайомим у селі раджу газету виписувати й надсилати квитанції на розіграш, — розповідає 46-річна Лариса Возніцька із села Хвощівка Славутського району на Хмельниччині.
Передплатила "Газету по-українськи", надіслала квитанцію та за результатами розіграшу в грудні торік виграла телевізор.
— Це був приємний новорічний подарунок, на який я не чекала, — каже Лариса Віталіївна. — Газету й на цей рік виписала, але квитанцію уже не відправляла. То тепер чоловік просить: "Надсилай, хочу виграти мотокосу. Такий подарунок у селі дуже пригодиться". Телевізор поки що не дивимося. Бо в будинку живуть люди трьох поколінь. Кожне має свій телевізор. Але на майбутнє він згодиться. Знайомі кажуть, я — везуча. Колись теж брала участь у розіграші. Отримала сертифікат на тисячу гривень. Взяла собі за них швейну машинку.
Подружжя працює на сільськогосподарському підприємстві "Бесідни". Лариса — бухгалтером, чоловік Юлій — водієм-трактористом. Мають двох доньок. Старша 26-річна Юлія заміжня, живе окремо. Молодша Вікторія, 16 років, навчається у 10-му класі. Свекри Антон Петрович і Наталія Іванівна — пенсіонери.
Передплачують "Газету по-українськи" з 2006 року. Читають усією родиною.
— Раніше була начальником поштового відділення у селі, тоді почала виписувати газету, — говорить Лариса Віталіївна. — Новини скрізь повторюються: і в пресі, і на телебаченні. Але тут зібрано все найцікавіше за тиждень. Першим у нас газету читає свекор. Коли передплату роблю, завжди каже: "Собі беріть, що хочете, а мені випишіть "Газету по-українськи". Після нього читає свекруха. Вона кросворди розгадує. Потім віддають нам із чоловіком. Я переглядаю анонси на першій шпальті й вичитую свіжі рецепти.
2 
1
Коментарі