Ексклюзиви
Понеділок, 07 квітня 2008 16:27

Івану Ребрику перебили у вусі барабанну перетинку

Автор: фото: Євген КОЛЕСНИК
  Іван Ребрик із села Кобинці Миргородського району Полтавщини вдруге одружений, має трьох дітей
Іван Ребрик із села Кобинці Миргородського району Полтавщини вдруге одружений, має трьох дітей

73-річний Іван Ребрик має статус дитини війни. У Києві він домагається, аби його визнали учасником бойових дій, бо в своєму селі він допоміг утекти військовополоненим.

Іван Миколайович живе в селі Кибинці Миргородського району Полтавщини. У 8 років німецький солдат перебив Ребрикові барабанну перетинку в правому вусі. Відтоді чоловік погано чує. Має ІІ групу інвалідності.

— У селі був лагер воєнноплєнних, недалеко від моєї хати, — кричить Ребрик. — Там німці за колючою проволкою тримали зо дві тисячі чоловіків. До них допускали дітей до 12 років. Мені було вісім. Я цілий день носив плєнним кабаки, гарбузи. Кину, а вони хапають на льоту. Полонених стерегли четверо часових із вінтовками і шкіряними пльотками. Якось я приніс гарних, доспілих помідорів. Німці забрали їх собі. Ножем чистили шкурки і кидали їх за дріт плєнним. Наступного дня швидко перекинув помідори плєнним і хотів тікати. А німець, падлюка, встиг учистити мене по вусі. Перегамселив  перетинку. Мені в голові все закипіло, не знаю, як прибіг додому. Мама плакала, а батько ухватив топор і хотів йти рубати німців. Мати благала, щоб не займав, бо вибили б усе село.

Розповідає, що звільнив 15 полонених.

— Вдалося передати через дріт кусачки. Вони перерізали проволоку. Троє прийшли до нас у двір і просили одягнутися. Батько віддав послєдню одьожу.

Каже, рятував і сільських коней, яких випалювали німці.

Януковича мені шкода. Воно ж сіроткою осталося, а дійшло до президента

— Коли напирали наші, німці позгонили коней у конюшню і запалили її. Коники бігали по стайні, у вікна витягували голови. Із сусідкою кинувся відкривати конюшню. Бідні коники стрибали на двох ногах, бо гриви горіли.

До Києва Ребрик приїхав шукати справедливості.

— Мене отут давить, — прикладає руку до грудей. — Я отримую 558 гривень пенсії. Мені її хвате, але я должен получать воєнну пенсію. От якби мене міністр оборони Єхануров вислухав...

Додає, що під час президентських виборів 2004-го хвилювався за здоров"я Віктора Ющенка.

— Як побачив, що йому ліцо ізорудовали, плакав. А коли сказали, що вибори сфальсифіковані — вийшов під прапор у Кременчук і сказав: "Ющенко побідив!". Я стояв і Богу молився, щоб востановилася правда.

Після пенсії Ребрик працював сторожем.

— Сторожував склад із трубами і поливальними установками з алюмінію. Уночі під"їхала машина, на неї погрузили труби. А сказали, що украв я. У ніч на Різдво міліція прийшла до мене. Світили батарейкою у вікно, стукали у двері, щоб відкрив.

23 роки він живе з Ларисою Гнатівною. Це його друга дружина. Із першою, Лідією Іванівною, був 15 років. Має двоє синів і доньку. Усі в Кременчузі.

— Я раніше підпивав, — опускає голову. — Заунив, що у мене така жізнь пішла. Перша жінка любила погулять. Спільну хату ми продали, гроші поділили. Я трохи жив у Кременчузі, в общежитії. А тоді зійшовся з Ларисою. Їй 75 років, з двома ціпками ходить. Учасник війни, получає на 20 гривень більшу пенсію, бо табак розвішувала в колгоспі. Теж мені учасник, — сердиться.

Каже, що вдома не має газу й телевізора.

— Як хочу щось подивитися, іду до сусіда. Дома телевізора не треба, бо і так серце часто стає. Коли надивлюся на несправедливість, починає барахлити.

Зізнається, що мріє побачити прем"єрку Юлію Тимошенко.

— Юля сама красіва людина у світі. Розумна і дуже гарна. А із "регіоналів" Ахметов подобається. Хай би видвигав свою кандидатуру на президенти. Януковича тоже мені шкода. Воно ж сіроткою осталося, а дійшло до президента. Значить, у людини голова харашо работає.

У Києві Іван Миколайович хоче знайти двоюрідну сестру Тетяну Трохимовську:

— Вона 1927 року народження, дєвіча фамілія — Кравченко. Мій батько і її мати рідні. Чоловік Тетяни був воєнний, потім пішов до іншої. Десять років тому Тетяна приїздила в село хоронити старшого брата. Відтоді не маємо з нею зв"язку.

1935, 17 лютого — Іван Ребрик народився в с. Кибинці Миргородського р-ну Полтавщини в родині коваля
1943 — німецький солдат вдарив у вухо
1951 — працював їздовим, косарем у колгоспі
1961 — одружився з дояркою Лідією; жили в с. Устимівка Кременчуцького р-ну
1962 — народився син Олександр; за два роки — Анатолій
1970 — з"явилася на світ донька Людмила
1989 — живе із Ларисою Гнатівною Бока
1995 — вийшов на пенсію; працював сторожем

Зараз ви читаєте новину «Івану Ребрику перебили у вусі барабанну перетинку». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода