— Квитанцію про передплату "Газети по-українськи" ми відправили ще влітку. Я першою за чоловіка побачила його в списках. Від радості підстрибувала й танцювала, хоч уже стара баба, — каже 78-річна Ніна Цимбалюк із села Климентіївка Баранівського району на Житомирщині.
Її чоловік Іван Цимбалюк, 80 років, передплатив "Газету по-українськи". Відправив квитанцію на адресу редакції, взяв участь у розіграші та виграв 500 грн.
"Газету по-українськи" подружжя передплачує п'ять років.
— Спочатку її отримував сусід. Мовляв, така хороша газета, випишіть і ви. І правда, багато чого є почитати, — говорить Іван Остапович.
Із дружиною Ніною Архипівною живуть разом 58 років.
— У нас довго не було дітей. А моя старша на три роки сестра Настя мала вже трійко. Була розлучена й завагітніла. Я її попросила: "Сестричко, ти не роби аборт. Виноси та народи. А ми з чоловіком заберемо дитину собі. Виростимо й виховаємо, ні в чому не буде нуждатися". Марійку сестра рік годувала грудьми. Опісля дитина була в нас. Ми її вдочерили, так що Маруся — наша донечка. Вона завжди знала свою історію, хто її народив. Сестра живе в нашому селі. Люди теж знають, що Маруся нам не рідна донька. Вона в нас нічим не була обділена. Вивчили, працювала медсестрою в неврології. Зараз на пенсії, але підробляє в поліклініці санітаркою. Ми Марусі купили квартиру в Житомирі. Так склалося, що і вона взяла на виховання хлопчика. Тільки з дитбудинку, — розповідає Ніна Архипівна.
Ніна Цимбалюк все життя працювала дояркою. Іван Остапович до пенсії трудився на пилорамі.
— У мене в трудовій книжці дві печатки — коли поступив на роботу й коли звільнився. 50 років проробив на одному місці та заробив 1,5 тисячі гривень пенсії. Пішов у соцзабез. А там чоловік оформлявся на пенсію. Стажу мав три роки, а вся книжка в печатках. Ніде довго не затримувався. Пенсія в нього вийшла така сама, як у мене. Хоч я робив тяжко. Де справедливість? — говорить Іван Остапович.
— Я і дитинство мав тяжке, — продовжує Іван Цимбалюк. — Нас у батьків було двоє синів і стільки ж дочок. Я — найменший. Батьків розкуркулили. Забрали все. Худобу й навіть половину хати відрізали та розібрали. Залишили одну корову. Але сказали, щодня в державу здавати 20 літрів молока, замість податку. А де ж його стільки візьмеш? Батьки корову згодом відвели на базар. Коли мені було 8 років, померла мати. Тоді жити стало ще важче. Батько заради нас удруге не захотів женитися.
8 
35413
Коментарі