73-річний Григорій Килимник із села Бузівка Жашківського району Черкащини спорудив тин, криницю, дві вежі із пластикових пляшок. Одну стіну в лазні чоловік виклав пляшками з-під шампанського.
— Ще за радянських часів почав збирати пляшки біля траси Київ—Одеса. Як назбирав тисячу, спорудив обабіч воріт дві вежі, — розповідає господар. — Це довговічний і дешевий матеріал. Його не треба фарбувати, він не іржавіє, як залізо.
У дворі поряд зі справжніми яблунями стоять пластикові пальми.
— Щоб склеїти пляшки, користуюся паяльником та утюгом. Трохи припалю і зліплюю, — розказує майстер. — За фахом я механік сільгоспмашин, закінчував технікум в Охтирці на Сумщині. Мріяв стати економістом, але не вступив на економічний факультет Київського університету. Екзамени складав разом із першим президентом Леонідом Кравчуком та екс-головою Держкомстату Миколою Борисенком. Конкурс був великий: 10 чи 15 чоловік на місце. Вони пройшли, а я не добрав балів, — каже.
Килимник служив у Польщі в складі військ Варшавського договору. Оформляв там кімнату бойової слави. За це старшина подарував піввідра тюбиків фарби. Деякими чоловік користується й досі.
— Малюю картини, але не продаю їх. Дарую сусідам, дітям, а найбільше онукам: 22-річному Олексію та 20-річному Сергієві. Але вони не часто приїжджають. Дочка Свєта живе в Озерному на Житомирщині, а син Андрій — у Нижньому Новгороді, офіцер.
Поряд зі справжніми яблунями стоять пластикові пальми
Талант Григорієві Килимнику перейшов від батька.
— Мама працювала в колгоспі, а батько був ветеринаром. Вищої освіти не мав. Проте чуйка була добра: міг швидко оприділити, чим хвора тварина. А ще калоші клеїв із машинних камер і малював гарно, — розказує чоловік.
Дружина Килимника 64-річна Людмила Федорівна до пенсії працювала в дитсадку помічницею виховательки. Жінка знається на травах, робить масаж. Односельці ходять до неї за порадами, як і від чого лікуватися.
— Як побачив Людмилу вперше, влюбився, — обнімає її чоловік. — Тоді не було подарунків, як зараз. А квітів на полі росло багато. Їх я і дарував.
Веде до лазні, показує одну зі стін. Її викладено пляшками з-під шампанського.
— Всередину кожної засунув новорічний дощик. При заході сонця в дворі все переливається, — хвалиться сільський майстер.
— Григорій без діла не сидить. Плете з соломи капелюхи, дерев"яні ложки вирізає, з насіння картини викладає, — каже Людмила Федорівна. — Як діти були малі, замість ресторанів ми ходили до лісу. Збирали там корінці. Григорій робив із них чоловічків.
1935, 16 березня — Григорій Килимник народився в с. Бузівка Жашківського р-ну Черкащини (раніше — Київщина)
1940 — почав малювати
1954–1957 — служив у Польщі в авіаційному полку Варшавського договору
1963 — вивчився на механіка в Охтирському училищі на Сумщині; працював у колгоспі імені ХХV партз"їзду села Бугрувате Охтирського р-ну; одружився з Людмилою Штангер; народився син Андрій
1974 — головний інженер колгоспу ім. Пархоменка в Бузівці
1968 — народилася донька Світлана
1995 — вийшов на пенсію
3 
35413
Коментарі