— І подумати не могла, що коли-небудь щось виграю. Доки не подзвонили знайомі і не спитали, чи то моє прізвище у списку переможців, — каже 67-річна Галина Никитюк із села Титусівка Козятинського району на Вінниччині.
"Газету по-українськи" передплачує з 2015 року. Надіслала копію квитанції на адресу редакції і виграла мультиварку.
— Ми нею ще не користувалися. Треба розібратися в програмах. Поки що готую на плиті, — розповідає Галина Михайлівна. — На цей рік "Газету по-українськи" не змогли передплатити, бо в нашому селі немає листоноші. Розрахувалася, коли відділення закрили. Надіємося, що скоро питання з листоношею вирішиться і зможемо надалі передплачувати улюблену "Газету по-українськи".
Галина Никитюк народилася в селі Титусівка.
— У батьків нас було четверо, порівну доньок і синів. Я народилася третьою. Батько працював електриком, помер, коли я закінчила школу, — говорить Галина Михайлівна. — Мама робила в радгоспі на буряках, а восени збирала хміль. У нашому селі були чималі плантації. Хміль плівся рядами, як виноградна лоза. Зірвані шишки насипали в мішки і возили в радгосп на сушильну. Потім здавали на пивзавод. Я планувала вивчитися на бухгалтера. Поїхала в технікум у Херсоні, але провалила екзамени. Змушена була піти на курси телефоністок. Почала робити 1970 року. Не шкодую, що так повернулася доля. У нас був хороший колектив — 12 телефоністок і старша бригадирша. Я вже 19 років на пенсії. За 35 років стажу заробила 1600 гривень. Недавно добавили до пенсії аж 8 гривень.
Живе з чоловіком 67-річним Анатолієм Станіславовичем.
— Перший мій чоловік помер у 52 роки. Маю доньку Наташу. Вона працювала медсестрою в реанімації. Через це вийшла раніше на пенсію. Внучка Іра не захотіла йти в медицину. Буде вчителем хімії і біології. З Анатолієм Станіславовичем ми 19 років разом. Він із нашого села, теж удівець. Діти були не проти, щоб ми зійшлися. Має сина Анатолія, доньку Альону і двох онуків. Зустрічаємося разом на родинні свята, — каже Галина Михайлівна.
8 
35413
Коментарі