Четвер, 10 липня 2008 18:03

Федір Моргун розбився в автомобілі

Автор: фото з архіву Володимира Моргуна
  Федір Моргун (у центрі) із онуками Тарасом і Денисом (ліворуч), Ганною, Максимом та Богданом (праворуч) у центрі Полтави біля пам’ятника Слави. Фото 1998 року
Федір Моргун (у центрі) із онуками Тарасом і Денисом (ліворуч), Ганною, Максимом та Богданом (праворуч) у центрі Полтави біля пам’ятника Слави. Фото 1998 року

7 липня в столичній лікарні швидкої допомоги помер 84-річний Федір Моргун. У часи Другої світової війни він був тричі поранений. Потім 15 років працював першим секретарем Полтавського обкому партії, був академіком Української академії аграрних наук, написав понад 80 книг. Із 2001-го працював радником полтавського губернатора з аграрних питань.

2 липня Федір Трохимович виїхав службовою "волгою" із водієм на свято "День поля" у російський Бєлгород. Того дня дощило. В Охтирці на Сумщині його машина зіткнулася з "опелем". Водії отримали незначні травми. Федір Моргун був на передньому сидінні біля водія. Основний удар прийшовся на нього.

— Три ребра зламані, легені порвані, нерви ушкоджені, шийний хребець вибитий. Третього липня батькові зробили операцію сьомого шийного хребця. Він прийшов до тями, та серце не витримало, — розповідає син, 60-річний Володимир Моргун.

Жив Федір Моргун у чотирикімнатній квартирі в Полтаві із сином Володимиром і невісткою. У вівторок приїхали дві молодші доньки: 58-річна Алла та Наталія, 48 років. Кожні 15 хв. вони приймають співчуття по телефону.

— Лікарі попросили провести судово-медичну експертизу, бо це аварія, — каже  Володимир Федорович у слухавку. — Після всіх цих процедур тіло батька бальзамують. У середу його доправлять у Полтаву, буде в морзі. На наступну ніч — удома.

До організації похорону долучилася адміністрація президента та Полтавська облдержадміністрація.

— Кияни пропонували на Байковому, але ж родина тут. Ми виконуємо його заповіт — ховаємо біля мами, — каже син. — Замовили найбільшу їдальню заводу "Електромотор" на 200 місць, 20 автобусів, дерев"яний хрест.

5 липня Федора Моргуна в реанімації відвідали Віктор Ющенко та Раїса Богатирьова.

— Попереднього шмону по лікарні не було, — продовжує Володимир. — Ющенко прийшов із мінімальною охороною, привітався із людьми в коридорі. Зайшов у реанімацію, потім пішов із нами в кабінет заступника реанімаційного відділення. Майже півгодини дуже така людяна, чуйна бесіда відбулася. Він сказав схвальні слова про батька, його письменницьку діяльність, публіцистику, ґрунтозахист. Ющенко згадав свою матусю, порівнював її з батьком.

Народився Федір Моргун на хуторі Олександрівка на Донеччині у родині сільського столяра. Мав трьох сестер і брата. 19-річним пішов на фронт. Після третього поранення, із 1944-го служив у тилу.

По війні вступив до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. На першому курсі одружився з однокласницею Олександрою Безручко. Вона тоді навчалася в Донецькому медичному інституті.

— Вони сиділи за однією партою. Його, як відстаючого з математики, прикріпили до мами, — усміхається донька Наталія. — Це була сильна любов з дитинства, вона його з війни чекала.

За направленням працював агрономом на Полтавщині. Пізніше відправили директором цілинного радгоспу в Північний Казахстан.

— Вони з мамою поїхали раніше, а нас із сестрою лишили в бабусі. Батьки жили там у палатках і вагончиках. Радгосп розбудовувався з нуля в голому степу. Із водою були проблеми, рили колодязі, котловани. Мама в амбулаторному пункті працювала єдиним лікарем, — розповідає син. — Через рік нас забрали. Збудували там двоквартирний одноповерховий котедж на двох господарів. Школу організували в одному кабінеті. На перший, другий і третій класи була одна вчителька.

Згадує, що батько був дуже зайнятий.

Дбав, щоб у родині говорили українською

— Мама якісь чаї дитячі влаштовувала, та він у них участі не брав. Увечері починав для нас читати вголос, обривав на найцікавішому місці й віддавав дочитувати. Так зацікавив нас Майном Рідом, Ернестом Сетон-Томпсоном, Віталієм Б"янкі, Джеком Лондоном. Дбав, щоб у родині говорили українською. Для цього виписував із Києва журнали "Всесвіт" і "Вітчизна". На літні канікули по "артеках" ми не їздили. Нас відправляли в село до дідуся й бабусі допомагати по господарству.

Федір Моргун очолив сільськогосподарський відділ ЦК КПРС у Москві. Курував Західний Сибір, Алтайський край і Забайкалля. Запроваджував нову систему землеробства: нові землі слід обробляти не плугами, а плоскорізними знаряддями.

— Коли почав валитися Союз, "Голос Америки" передав, що президентом України міг стати або Щербицький, або Моргун. Одразу після цього Федорові Моргуну знайшли роботу в Москві, — каже син. — Це називається "пойти на повышение". Він там очолив комітет з охорони природи. Це посада в ранзі міністра.

За рік 65-річного Моргуна відправили в відставку.

— Почав писати мемуари, історичні й наукові праці. Захистив докторську дисертацію, — веде далі Володимир Федорович. — Він багато ходив, дотримувався дієти, ніколи не переїдав. Алкоголю не вживав. Міг шампанського на свята пригубити.

Поховали Федора Моргуна 10 липня на єврейському кладовищі Полтави.

Із 9-ї ранку з ним прощалися в червоній залі облдержадміністрації. До обіду на  вулицях у напрямку кладовища обмежили рух автомобілів.

Зранку в Полтаві злива. Люди ховаються під козирком біля входу. Біля під"їзду до будинку метушаться міліціонери.

— А кого ховають? — перепитують у одного з них дві жінки. — А знаю, це той, що видумав плоскорізи. Помню, як при Союзі завозили товар у магазин, його жінка купувала перша. Після того такі тканини й речі вилучали з продажу.

Чиновники адміністрації стоять усередині з квітами. Заступниця губернатора Надія Мякушко кладе на стіл білу квадратну хлібину. За кілька хвилин у чорному катафалку-"мерседесі" привозять труну. Автомобіль надала адміністрація президента. Шестеро курсантів заносять домовину та ставлять на приготованих стільцях. Доньки й онуки Моргуна сідають поруч. Син Володимир виймає з пакета три подушечки з орденами, кладе їх на столику біля портрета.

Знайомі та друзі мовчки підходять до труни з квітами.

1924, 9 травня — Федір Моргун народився в селі Олександрівка на Донеччині
1946 — одружився із Олександрою Безручко
1947, 27 березня — народився син Володимир
1950, 25 червня — з"явилася на світ донька Алла
1960, 8 вересня — народилася донька Наталя
1992 — від інфаркту померла дружина Олександра Олізарівна
1995 — захистив докторську дисертацію у Московській сільськогосподарській академії ім. Темірязєва
1995–2001 — радник губернатора Бєлгородської області Росії
1998 — отримав звання "Людина року" в Росії

Зараз ви читаєте новину «Федір Моргун розбився в автомобілі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода