— Польський кордон потягом долаємо за 20–25 хвилин. На відміну від поїздки автобусом. Тоді треба стояти годинами. Тут митники менше перевіряють торби. Із Києва можу привезти домашніх пиріжків із м'ясом і мамині консервовані огірки, — розповідає киянка 22-річна Юлія Воронюк. Їдемо потягом "Інтерсіті" зі столиці України до польського міста Перемишль.
Квиток із Києва коштує 520 грн. Усі місця зайняті. На вокзалі в Перемишлі пасажири пересідають на польський потяг до Кракова, Вроцлава. Більшість — із величезними сумками. Спускаємося за натовпом у підземний перехід. Заскакуємо в останній вагон. Різниця у відправленні між електричками 20 хв. "Інтерсіті" з України трохи запізнився, польський потяг його чекав.
Більшість пасажирів — українці. Усі без квитків. Хто їде не вперше, запевняє, що купити можна у вагоні. Умощуємося в купе зі скляними перегородками. Тут одночасно можуть їхати шестеро людей. Працює кондиціонер, є невеликий стіл, смітник і розетки.
Потяг їде 10 год. Квиток до найдальшої точки в Зелену Гуру коштує 90 злотих — 684 грн. Більшість пасажирів прямують до Кракова та Вроцлава. Кондуктори-поляки мають автомат для оплати карткою. Гривні переводять у злоті по курсу 7,6 грн. В Україні можна було б поміняти по 7,2 грн. Пасажири говорять із кондукторами українською, ті розуміють.
Купую квиток у другий клас, це сусідній вагон. Провідник каже, що можна сидіти й у першому, якщо ніхто не претендуватиме на місце. До Кракова квиток коштує 418 грн. Їхати 3 год. Юлія Воронюк стільки ж платить за квиток до Вроцлава, хоча їхати довше.
— Якби взяли квиток на вокзалі, було б на 76 гривень дешевше. Доплачуємо за обслуговування, — каже Юлія. Вона користується пільгами як студентка. Має знижку на всі види транспорту в Польщі. — Цього року вступила у Вроцлавський університет на іноземну філологію. Торік вчилася в приватному вузі. До того — в київській Могилянці. — Коханий переїхав до Польщі й мене забрав. Підзаробляю в "Макдональдзі". Там вільний графік роботи. Отримую 1500 злотих — 11 400 гривень. Мій хлопець працює в піцерії. Житло знімаємо.
У Польщі можемо дозволити собі більше, ніж в Україні. Цьогоріч назбирали грошей і поїхали відпочивати в Іспанію. Можна літати в будь-яку країну дешевше, ніж з України. Єдина незручність — бачимося рідко. Наші вихідні майже не збігаються. Буває, тижнями не бачимо одне одного. Житло тут дороге, але можна зняти безпосередньо в господаря, а не через агенцію. Треба знати сайти й трошки мову.
Потяг має 18 вагонів, є ресторан. Там можна купити напої, солодощі та бутерброди. Кава коштує 53,2 грн, бутерброди з сиром, куркою, шинкою — 106 грн.
До Кракова прибуваємо з невеликим запізненням. На вокзалі чути українську мову. У перехожого запитую, як пройти до центру. Він українською пояснює дорогу. У кафе поряд із вокзалом заробітчани чекають автобуси. Більшість повертаються додому після закінчення піврічної робочої візи.
— Дівчина не діждалася. Думав женитися, кольцо купив. А вчора від неї отримав запрошення на весілля, — розповідає 27-річний Володимир із Хмельницького, прізвища не називає. У Польщі працював на будівництві дев'ять місяців. — Везу 3 тисячі доларів. Планую повертатися на роботу. Провідаю батьків, оформлю документи. Що вдома робити? Востаннє був у січні. Хотів влаштуватися на роботу. Пропонують іти торгувати на базар за 5 тисяч гривень. Нащо воно мені? Тут я отримую 25 тисяч. І вдягнувся, і планшет купив.
У кафе зустрічаємося з Олександром Луценком, 34 роки. Він допомагає українцям знайти роботу в Польщі.
— Умови роботи стали гіршими, — каже Олександр. — Поляки вирішили, що в нас тут мільйони робочих рук. Рік тому більшість забезпечували заробітчан безкоштовним житлом. Тепер всюди за помешкання треба платити. Із зарплати знімають по 200–300 злотих — 1520–2280 гривень. У кімнаті живе по шість людей. Ставлять двоярусні ліжка. Можуть вигнати з роботи, бо мало працюєш. Щодня телефонують і питають крепких українців.
Найбільша тєкучка на будівництві та на підприємствах, де важка фізична робота. Під Варшавою є підприємство, на якому перевіряють газові балони. За зміну четверо працівників мають зробити по 1200 балонів. Розвантажити, пофарбувати, поставити клеймо. Це занадто висока норма. Своїх вони бережуть. Поляки працюють меншу кількість годин і мають менше навантаження. Наші там ріжуть руки, травмують суглоби. Один чоловік заробив 120 тисяч гривень за півроку й 100 витратив на операцію. Пошкодив плечовий суглоб.
Ті, хто працюють на складах чи в магазинах, мають менше навантаження. Але й зарплата в них менша. Українці адаптувалися. Більшість ідуть після роботи на курси, вчать мову. Так можуть претендувати на легшу роботу з більшою зарплатою. Дівчата йдуть працювати касирами чи продавцями в супермаркети, чоловіки — на керівні посади. Найбільше наших у Перемишлі, Вроцлаві, Варшаві, Лодзі, Любліні, Щецині. Там заговори на вулиці, кожен третій відповість українською. Найменше їдуть у віддалені міста, такі як Гданськ.
Українців частіше стали брати в партнери по бізнесу. У Кракові є чоловік, який вирощує туї. Ці рослини дуже популярні. Із них роблять живі загорожі, садять біля торгових центрів. Три роки тому я влаштовував його робітником. Тепер він співвласник бізнесу й отримує відсотки від продажу. Перевозить родину в Польщу. Ми питали заробітчан, що планують робити далі. Кожен третій хоче залишитися жити за кордоном.
10 1 937 українців отримали карту поляка. Оформляти цей документ почали з 2008 року. Щороку 8,5–10 тис. українців ставали власниками карти поляка. Протягом 2016 і 2017 років був пік — видали понад 13 тис. карт. Відмову з 2008 по 2017-й отримали 1248 громадян України, повідомили в МЗС Польщі. Карта поляка дає право на безкоштовну освіту, медицину, отримання фінансової допомоги протягом року, ведення бізнесу нарівні з поляками й можливість стати громадянином Польщі.
Зарплату підвищили вдвічі
— Україна зараз нагадує Ірландію, з якої колись виїхала половина населення на заробітки. За час безвізу ринок переформатувався. Більшість заробітчан повернулися з Росії та поїхали працювати до Польщі. За нашими даними, там зараз мільйон українців, — каже президент асоціації міжнародного працевлаштування 42-річний Василь Воскобойник. — Аби втримати українців у себе, полякам довелося підняти зарплату з 9 злотих — 69 гривень за годину до 14–17. Це 106–130 гривень.
Більше уваги на заробітчан почали звертати й в Україні. Місяць тому підписали угоду про соціальний захист. Тепер українцям, які працюють за кордоном, будуть зараховувати страховий стаж. До цього на нього не зважали. Хоча Україна мала такі угоди, але за їх виконанням ніхто не стежив.
Наступного року частина українців ймовірно переїде з Польщі до Німеччини. Зараз ці країни борються між собою за робочі руки. Для наших громадян це вигідно, бо там заробітки зростуть у два–три рази. Також може початися нова хвиля трудової міграції з України в Німеччину, що призведе до посилення дефіциту робочої сили вдома.
2 
1
Коментарі