— Кілька років тому Ярема Петрович потрапив у автомобільну катастрофу, а 2013-го поховав дружину. Це підірвало його здоров'я. На початку літа в трьох номерах тижневика ми друкували останню його статтю. Якось він зателефонував. Почав говорити й заплакав. Сказав, що дуже хворіє, — розповідає головний редактор газети "Слово Просвіти" Любов ГОЛОТА, 68 років, про письменника й видавця 78-річного Ярему ГОЯНА. Помер у столичній лікарні "Феофанія". 30 вересня його поховали на Байковому кладовищі поряд з дружиною Оленою Богданівною.
Ярема Гоян народився в селі Долішнє Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у місцевих газетах. 1975-го переїхав до Києва. Очолив відділ культури в газеті "Радянська Україна". За 12 років став головним редактором видавництва дитячої літератури "Веселка".
— До пропозиції працювати у видавництві я спочатку поставився зверхньо — не хотів іти з серйозної газети й займатися дитячою літературою, — згадував Ярема Петрович в інтерв'ю журналу "Країна". — Мій товариш Василь Василашко, який тоді працював у Держкомвидаві, переконав. За півтора року проводили вибори директора видавництва. Колектив обрав мене. Перше, що зробив на посаді директора "Веселки", — ліквідував книгу запису приходу на роботу. То була нікому не потрібна фальш.
Ярема Петрович очолював видавництво 24 роки. У січні 2011-го пішов на пенсію, щоб доглядати за хворою дружиною.
— Я працював у "Веселці" редактором, коли в колектив прийшов Ярема Петрович, — розповідає директор видавничого центру "Просвіта" Василь Клічак, 61 рік. — Він був людяний, "народний" начальник. Зробив структурну перебудову, видав багато забороненого в радянські часи — Олександра Олеся, Володимира Винниченка. У січні 1990-го підтримав "живий ланцюг" у день Злуки УНР і ЗУНР. Народний рух доручив нашому колективу 101-й кілометр житомирської траси. Я поніс до пана Яреми на підпис лист у автотранспортне підприємство з проханням виділити нам автобус. Він спочатку вагався. А потім махнув рукою: "Хай живе Україна". І підписав. Востаннє з ним говорив 11 липня. Зателефонував, щоб привітати з днем народження. Він зрадів, намагався відповідати бадьоро, але в голосі вже чулася слабкість.
Ярема Гоян написав два десятки книжок. 1993-го за повість "Таємниця Лесикової скрипки" отримав Шевченківську премію. Виховав двох синів. Мав онука.
8 
35413
Коментарі