Ексклюзиви
Четвер, 05 червня 2008 16:41

Актор Сергій Підгорний виготовляє гроби для сусідів

Актор Сергій Підгорний, 54 роки, став відомим після ролі Смуглянки у фільмі "У бій ідуть самі "старики". Він живе в місті Буча за 30 км від Києва разом із матір"ю Раїсою Федосіївною, 81 рік.

Двері будинку відчинені. З ліжка в кімнаті підводиться мати актора. Скаржиться на біль у нозі.

— Про мене не пишіть. Мені все одно життя нема. А Сергій там, — махає рукою на сусідню кімнату, — п"яний.

— Хто там? Редакція? Геть! — гукає через двері Підгорний. — А, домовлялися, тоді сідайте, — показує пультом від телевізора на місце поруч із собою. — Вибачте за цей срач.

На підлозі розкиданий одяг, скручений матрац. У кутку — телевізор. На стінах два годинники: один стоїть, стрілки іншого відстають на 1 год. Над ліжком репродукція "Мадонни з немовлям" Леонардо да Вінчі. У кімнаті спертий запах перегару й цигаркового диму.

— Не можу піднятися, — береться рукою за поперек. — Там дві грижі.

— У вас був іще брат? — питаю.

— У, пішла тема, — відвертається. — Це неправда, що він кинувся під поїзд. Володя впав із залізничного мосту. Давайте краще поговоримо про професію.

Згадує, як його обирали на роль Смуглянки. На початку 1970-х Сергій навчався у Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого.

— Приїхала асистент режисера — Віра Сергіївна. Вибрала чоловік 10–12. Автобусиком привезли на кіностудію. Ми всі були такі зажаті. Леонід Биков із кожним привітався за руку. Мені сказав посміхнутися. Потім хлопців відпустили, а мене залишили. У мене патли такі були, — проводить рукою по плечах. — Сказали: "Сейчас тебя постригут, фотографии сделают, примерят форму. Ты будеш играть". Не гримували, бо я ж смуглий. На зйомки з готелю їхали більше години в автобусі. У Бикова персональна машина, а він нє — сідав в общий автобус.

Шморгає носом.

— Гайморит замучив, — каже. — Чотири проколи робили. Але все — вистачить.

Підбирає з підлоги пачку червоної "прими". Запалює.

— Тільки закрийте двері на коридор, мама не любить диму, — просить. — Я грав у кіно реальну людину — льотчика Віктора Щедронова. Це друг Леоніда Бикова. Вони в одному дворі виросли. Віктора за віком не брали на фронт, він дописав собі годок і попав. За дві неділі до кінця війни його збили в Чехії. Як вийшов фільм, проходу мені не було. Усі підходили й дякували. З тих пір я Смуглянка. Учора знайомий сказав: "Ти Смуглянкою і помреш". У 1979 році знімався вже в іншому фільмі. Якось мені кажуть: "Биков погиб". Як був у сценічному костюмі, так і поїхав на похорон на Байкове кладовище, — голосно схлипує.

Каже, мав фотографії з Биковим, але їх покрали.

— Журналістів знаєте скільки було? Ніхто не вернув. Я вже того кулька з фотографіями і не бачу.

Згадує, як у дитинстві займався бальними танцями і футболом.

— Якби не травма, — задирає штанину. Під коліном випинається кістка, — став би футболістом. Прийшлося зав"язать. А танці мені в житті пригодилися. Запросили на вечір у Києві, у палац... — намагається згадати назву. — Баришню беру, ану поїхали! Причому "ча-ча-ча." Я не Чапкіс, але згадав елементарно.

Дзвонить телефон.

— Да, Сашенька, я помню. Я в себе всегда, — кричить у трубку. — Знову запрошують зніматися, — пояснює. — Були забули про мене, а знявся в Оксани Байрак, став усім потрібний. Для нової ролі попросили вуса і бороду відростити. Але мені так набридло. Не знаю, чи до завтрашнього дня витримаю. Мама дістає, що я на бомжа схожий. А мені партизана грати.

Підгорний зіграв батька головної героїні у фільмі Оксани Байрак "Попелюшка з острова Джерба". Каже, за роботу йому не доплатили.

— Оксана підійшла, обняла, поцілувала, а грошей менше дала. Я зараз вам доведу, — виходить за документами. На студії Оксани Байрак "ГПУ" кажуть, що Підгорному видали аванс. Решту грошей віддали матері актора.

 Раїса Федосіївна гукає нас до себе в кімнату.

— У Сергія двоє дітей, — розповідає. — Сина від першого шлюбу зі Світланою назвали Володею на честь дяді. Він уже дорослий, живе в Адлері біля Сочі. А від другого шлюбу є дочка Сашенька, їй 15 років. Після родів забрала її сюди, воспитувала. Тепер вона у Києві, два роки її не бачила. Сергій оце місяців два як оформив пенсію і "чорнобильські" отримує. Він "чорнобилець" другої категорії.

— Мама про дітей розказувала? — Сергій повертається до хати. — Сина давно бачив, він у Чорному морі плаває. Мама Сашеньки Люда сказала: "Пока не покаїшся, — ніякого спілкування". Ми з неї були і тут, і у Володимирському соборі, а зараз вона вдарилася у таке... Забув, як називається. Де Сандей оцей (Сандей Аделаджа — старший пастор "Посольства Божого. — "ГПУ"). Я два рази пішов, подивився — нє.

Одягає піджак, сідає на табуретку під дверима.

— Я в Чорнобилі був із концертами для підтримки тих, хто там залишився працювати. На мене, знаєте, як радіація повіяла? Які в мене раніше зуби були!

Каже, що засвоїв ремесло столяра:

— Попросили зробити гроб і зробив. Не тільки гроби вмію, а й стільці, столи — та що хочеш!

1953, 27 грудня — Сергій Підгорний народився у с. Буча Ірпінського р-ну на Київщині. У свідоцтві про народження записали: 1 січня 1954 року
1973 — зіграв роль Смуглянки у фільмі Леоніда Бикова "В бій ідуть самі "старики"
1975 — загинув старший брат Володимир
1986 — дев"ять разів їздив у Чорнобиль із концертними програмами, має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС
1988 — помер батько Олександр
2008 — зіграв у фільмі Оксани Байрак "Попелюшка з острова Джерба"
Знявся у 35 фільмах. Найвідоміші: "В бій ідуть самі "старики" (1973), "Народжена революцією" (1974), "Доля" (1977), "Мерседес" тікає від погоні" (1980), "Мене звати Арлекіно" (1988), "Одіссея капітана Блада" (1991)

Зараз ви читаєте новину «Актор Сергій Підгорний виготовляє гроби для сусідів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода