Ексклюзиви
Середа, 29 вересня 2010 07:33

80 років у шлюбі прожили Володимир і Анастасія Бродські

Автор: фото: Оксана ГАЙСИН
  Полковник міліції Володимир Бродський із селища Северинівка на Вінниччині на своє 100-річчя відвідав Тостянецький райвідділ міліції, де він працював. За два дні до цього перечепився і впав. Набив синця під оком і поламав руку
Полковник міліції Володимир Бродський із селища Северинівка на Вінниччині на своє 100-річчя відвідав Тостянецький райвідділ міліції, де він працював. За два дні до цього перечепився і впав. Набив синця під оком і поламав руку

"Мені сьогодні 100 років, а жінка моя, Настя, ще в травні другу сотню розміняла", — сміється полковник міліції Володимир Бродський на ґанку свого будинку в селищі Северинівка Тростянецького району на Вінниччині 16 вересня.

Подружжя Бродських 80 років разом. Мешкають під одним дахом із донькою, зятем, двома онуками і трьома правнуками.

В оселі чисто, в кутку плазмовий телевізор. На стінці висить мундир з орденами та медалями. Ювіляра приїдуть вітати гості з Києва та райдержадміністрації. Вручатимуть орден "За заслуги" третього ступеня.

Володимир Костянтинович обережно перебирає нагороди. Показує червоні плями на них.

— Це моя кров. Внуки хотіли зачистити, але я не дав.

Поруч сідає дружина 100-річна Анастасія Степанівна. Обом важко говорити. Про батьків розказує донька 61-річна Валентина Дзюба:

— Батько працював до війни в кулака місцевого пастухом, потім на Донеччині на шахті. Вони з мамою одне одного з дитинства знали. А 1930-го поженилися. Тато до війни служив в Тростянецькому райвідділі НКВС. Пережили розруху, Голодомор, родили дитинку — сестру мою Люду. Її вже немає в живих — померла молодою.

1941-го Володимир Костянтинович пішов на фронт.

— Мамі пояснили, що німці найперше розстрілюватимуть сім"ї міліціонерів. Видали їй у райвідділі підводу й двох коней. Вона клунки нагрузила, дитину поклала й поїхала. Добралася аж до Волги.

В Анастасії Степанівни на очі навертаються сльози. Чоловік обіймає її за плечі.

— Переправлялися через Волгу лише жінки та дітки маленькі. Тут откуда не возьмися літаки, почали бомбити. Жінки не видержували — кидали дітей у воду, самі стрибали, топилися. А Людочка моя, їй 3 рочки було, вхопилася в мене, каже: "Мамо, я слухатися буду та їсти просити не буду, тільки не кидай мене".

Вмовляю з"їсти кілька ложок супу в обмін на цигарку. Як поїсть — даю покурити

— Як добралася мама до Росії, здала в місцевий колгосп коней із підводою. Взяла зразу розписку, що коней здала. Після війни, як вернулася в Северинівку, ту розписку показала в міліції, і коней видали. Батько тоді так здивувався: звідкіля ти, Настю, знала, що розписку треба взяти? А вона: у мене ж чоловік — міліціонер, я подумала, що в тебе проблеми можуть бути через тих коней.

По війні Володимир Костянтинович пішов працювати дільничним.

— Після війни батько отримував приказ того й того арештувати. Декому давав знати: мол, на тебе вже наказ є. Так давав людям шанс утекти. Дехто тікав. Батько освічений був. А мама один клас тільки закінчила. Але наскільки розумна жінка, що ми й досі дивуємося. Їде батько по селах, а вона наказує йому: "Ти, Володю, не ночуй у холодній сільраді — йди до молодиці, аби спав на чистому і був нагодований". Для мами головним було: де Володя? Чи він їв? Чи йому не холодно?

Розказує про своє заміжжя:

— Із чоловіком гарно живемо, але могли й посваритися. То на мене мама шикала: ану цить, ти — жінка, маєш знати своє місце й слово "зась". Будь меншою, поступися йому, він — мужчина. Мабуть, і склалася гарна сім"я через мамину науку.

На пенсії Володимир Бродський підробляв на спиртзаводі, потім в охороні.

— Мама до 95 років на городі поралася. Та й дєдушка наш крепкенький — іще торік помагав картошку на городі вибирати. А зараз не пускаємо обох до роботи.

Анастасія Степанівна багато хворіє. Володимир Костянтинович — рідше.

— Курить багато. Їсти не хоче. Вмовляю з"їсти кілька ложок супу в обмін на цигарку. Як поїсть — даю покурити. І солодке дуже любить.

На дивані бере за руку чоловіка.

— Коли їхали з Росії, на вокзалі циганка до мене підійшла. Дала їй якусь мєлочь. Вона мені нагадала, що чоловік живий-здоровий вернеться з фронту і проживемо по 100 років.

Зараз ви читаєте новину «80 років у шлюбі прожили Володимир і Анастасія Бродські». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 105
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода