Стару брошку зберігає 74-річна Емілія Гаврилюк із Тернополя. Виготовлена із золота. Має форму квітки з натуральними перлинами та розсипом діамантів. Отримала її у спадок від матері Марії Криштопи родом із підміського села Струсова.
– У матері було дев'ятеро братів і сестер, – каже Емілія Омелянівна. – Після четвертого класу кинула школу, щоб допомагати батькам на полі. В 17 вийшла заміж за 23-річного Омеляна Гаврилюка з Теребовлі, мого батька. Він також із багатодітної родини, працював на цегольні. Переїхали до міста, тримали господарку. Мати підпрацьовувала кравчинею.
Влітку 1941-го Теребовлю окупували нацисти. В той час у подружжя було двоє дітей – 3-річний Василь і Андрій, 8 місяців. Багато місцевих ішли на співпрацю з німцями. Отримували додаткові пайки, цукор, каву,
шоколад і сигарети. Ситуація змінилася за рік, коли євреїв зобов'язали жити в гетто – невеликій ділянці міста. Деякі українці переховували їх у себе, видавали за своїх дітей чи родичів.
– Мати ходила в гетто торгувати, – пригадує родинні перекази Емілія Гаврилюк. – Продавала овочі, яйця, птицю й молоко. Євреї були готові віддавати останні скарби за харч. Так вона одного разу принесла золоту брошку. Виміняла її на курку в чоловіка на ім'я Адам. Дорогою додому ховала в білизні, щоб німці під час обшуку на виході не відібрали. Вночі закопала під яблунею біля хати.
За три місяці євреїв розстріляли на околиці Теребовлі. Марія Криштопа відкопала прикрасу 1971-го – перед весіллям доньки. Тоді вперше розповіла, як їй дісталася та коштовність.
3 
1
Коментарі