Вівторок, 11 лютого 2020 11:57

Макіяж стюардеси залежить від кольору форми

За надмірну вагу можуть відсторонити від польотів

Не мріяла працювати стюардесою. Мені було 20, шукала роботу за спеціальністю. Щовівторка купувала газету "Авізо". Переглядала вакансії, сидячи на балконі з чашкою кави. Це був ритуал. Одного разу газета не вийшла. Я купила іншу – "Робота і навчання". Знайшла оголошення про роботу в Королівських Йорданських авіалініях.

Вимоги: від 18 до 31 року, відсутність судимості, середній рівень англійської мови, диплом будь-якого університету і прийнятна вага. Пропонували близько 2 тисяч доларів зарплати. Безкоштовний переліт в Йорданію і тримісячне проживання під час навчання. Стажерам – стипендія 150 доларів на місяць.

Документи приймали у столичному агентстві перекладів. Перевіряли рівень англійської. Через два тижні прилетіли представники авіакомпанії. Два дні проводили інтерв'ю в посольстві. Охочих було багато. Відібрали 12 дівчат. Питали різне: від "чому хочеш працювати стюардесою" до "на якому континенті розташована Йорданія". Тестували на рівень інтелекту, розмовної англійської, наскільки людина товариська.

Навчалася у спеціалізованому центрі в Йорданії. Стюардеси – це пожежники, лікарі, психологи. Бо головне – безпека пасажирів.

  Наталія ІЗЮМЕНКО, 37 років, стюардеса Королівських Йорданських авіаліній. Народилася 24 січня 1983-го в Києві. Мати – викладач Націо­нального університету ”Київський політехнічний інститут”, батько – хірург-анестезіолог Олександрівської лікарні. Має двох братів. Старший – власник заводу з виробництва ковбаси, молодший – програміст. Закінчила Київський політехнічний інститут за спеціальністю ”соціолог-психолог”. На останньому курсі знайшла роботу в Йорданських авіалініях. Із червня 2004-го працює стюардесою. Живе в столиці Йорданії – Аммані. ”Після 10 років роботи в компанії працівнику та його родині дають пожиттєві знижки на польоти. Можна користуватися послугами більш як 10 авіакомпаній. Для мене й батьків квитки безкоштовні. Братам – 50 відсотків знижки. Також матиме бонуси мій майбутній чоловік і діти”. Улюблена книжка – ”Самотність у мережі” Януша Вишневського. Незаміжня. На фото: Стюардеса Королівських Йорданських авіаліній Наталія Ізюменко тримає модель Boeing 787 Dreamliner. Фото зроблене в центрі Монреаля, Канада
Наталія ІЗЮМЕНКО, 37 років, стюардеса Королівських Йорданських авіаліній. Народилася 24 січня 1983-го в Києві. Мати – викладач Націо­нального університету ”Київський політехнічний інститут”, батько – хірург-анестезіолог Олександрівської лікарні. Має двох братів. Старший – власник заводу з виробництва ковбаси, молодший – програміст. Закінчила Київський політехнічний інститут за спеціальністю ”соціолог-психолог”. На останньому курсі знайшла роботу в Йорданських авіалініях. Із червня 2004-го працює стюардесою. Живе в столиці Йорданії – Аммані. ”Після 10 років роботи в компанії працівнику та його родині дають пожиттєві знижки на польоти. Можна користуватися послугами більш як 10 авіакомпаній. Для мене й батьків квитки безкоштовні. Братам – 50 відсотків знижки. Також матиме бонуси мій майбутній чоловік і діти”. Улюблена книжка – ”Самотність у мережі” Януша Вишневського. Незаміжня. На фото: Стюардеса Королівських Йорданських авіаліній Наталія Ізюменко тримає модель Boeing 787 Dreamliner. Фото зроблене в центрі Монреаля, Канада

Мати не повірила, що мене взяли. Не видали жодних документів. Авіакомпанія прислала квитки і 600 доларів на оренду житла.

Рік роботи минув, як уві сні. Все було нове й цікаве: країни, менталітети, готелі. Отримувала 2–2,5 тисячі доларів зарплати. Для 21-річної дівчини це було щось неймовірне. Через пів року запросила сім'ю, оплатила витрати. Мабуть, тільки тоді мати повірила, що я – стюардеса.

Мій перший рейс був у Берлін. Із дому забрали о шостій ранку, повернулася після півночі. Під час польоту хтось із пасажирів блював.

Складно було знайти оптимальну зачіску, яка трималася б весь політ. Під час навчання спеціалісти показували, як збирати волосся і робити макіяж. Повторити не завжди виходило. Почала заплітати колосок. Волосся не має заходити за комір піджака. Тому кінець закручую в ґулю.

Медичну допомогу надаємо майже кожного рейсу. Найчастіше використовуємо кисневі маски. Недавно чоловік летів у ній весь рейс.

Пасажири непритомніють. Хтось не поїв до відльоту, хтось переїв. Маю інструкцію, що робити під час інфаркту, інсульту, як приймати пологи. Шість років тому на борту жінка народила дівчинку. Але перш ніж узятися за порятунок пасажира, запитуємо, чи є на борту лікар. Просимо допомогти.

Буває, люди помирають. На моїх змінах такого не трап­лялося. У колеги – тричі під час рейсу. Це страшно. Ми не можемо цю людину нікуди перемістити, лише накриваємо пледом.

Одного разу з правого борту почало текти пальне. В салоні відчувався його запах. Літак повернувся в аеропорт. Приїхали "швидкі", пожежні.

Коли збили літак МАУ в Тегерані, всі розуміли – це не поломка двигуна. Так раптово літак не падає. На випадок технічних неполадок пілоти мають інструкцію. І посадять борт, навіть якщо двигуни відмовили.

Про аварійну ситуацію пілоти нам повідомляють. Пасажирам не кажемо, щоб не було паніки.

Втомлююся. Літаємо між часовими поясами. Для стюардеси немає ні дня, ні ночі.

Платять 12 доларів за годину польоту.

Авіалінії перевіряють, щоб людина летіла туди, куди їй потрібно. Пасажири часто опиняються не на тому рейсі. Сів до Китаю, а опинився в Римі. Раз на місяць точно таке трап­ляється. Авіакомпанія платить штраф, бо це наша помилка.

Привезли чоловіка, якого депортували з Лондона. Був у наручниках, супроводжували четверо. Він дочекався, коли всі пасажири зайшли до салону. Підвівся й почав кричати, що на борту бомба. Не хотів повертатися додому. Люди тікали, заявили, що не повернуться, доки цей терорист тут. Чоловіка і супроводжуючих висадили.

Люди часто застряють у туалетах. Буває, там кохаються. Наша авіакомпанія мусульманська. Заборонено навіть цілуватися в салоні. Якщо таке бачу, треба провести бесіду.

Не маємо права зачіпати людей. Кажу пасажирам, які жаліються, що хтось хропить, аби розбудили сусіда.

Кожен восьмий день у мене має бути вихідним. Може застати на виїзді. Останній мала в Амстердамі. Компанія винаймає чотири-п'ятизірковий готель, зазвичай у центрі міста, із безкоштовним сніданком. Платять 60 доларів добових.

Пасажири люблять лузати насіння в літаку. Лушпиння прибирають спеціальні служби.

Стюардеси їдять те саме, що й пасажири першого класу. Екіпажу ще дають фрукти. Я беру свої продукти, бо втомилася від одноманітного меню.

Годують пиріжками, салатами. Є кілька видів бутербродів. Основних страв чотири: курка, м'ясо, риба і паста. Через два тижні їжа міняється. Маємо традиційні арабські страви. Найпопулярніша – відварена в йогурті баранина.

У нас рідко є гарячі страви. Пасажири часто свою їжу просять розігріти. Зазвичай це рис із куркою та купою спецій.

Стюардеси гладшають. Не у всіх компаніях зважають на вагу працівника, але в нашій це контролюють. Тих, хто надто поправляється, можуть відсторонити від роботи на місяць. Дають шанс схуднути. Якщо не буде результату, можуть звільнити. І неважливо, це чоловік чи жінка. Стюардес і стюардів працює однакова кількість. Різниця в тому, що хлопці всі йорданці. А дівчата – різних національностей.

На наших авіалініях безлімітний і безкоштовний алкоголь. Є горілка, джин, віскі, пиво, вино. У першому класі – шампанське, коньяк, ром. Найбільше напиваються на рейсах до Києва і Москви.

Якось побилися два п'яні пасажири. Одному зламали ніс. На борту був лікар, надав допомогу. На московських рейсах п'яні клеяться до стюардес. Доводилося викликати поліцію по прильоту.

Є команда китайців-грабіжників. Літають по всьому світу. Спостерігають, вираховують, у кого є гроші, оббирають. Їх ловили на кількох авіалініях. На моєму рейсі теж були, але нічого не вкрали. Бо ми помітили, що один узяв чужу сумку й поніс у туалет. Найчастіше літають із Бангкоку в Амман, іноді до США. Вибирають польоти по 8–12 годин.

Аеропорт у Мадриді дуже великий, треба багато ходити. Найкомпактніший – у Йорданії.

Маємо робочий чат. Іноді можна обрати рейс. Якщо мені треба, прошу колег помінятися. Кожен може вибрати, з ким літати. Бо в деяких країнах ділимо з колегами кімнату на двох. Я літаю з подружкою.

Доводиться спати в літаку, коли між польотами 4 години. Йдемо в перший клас. Там сидіння розкладаються, як ліжко. Будять екіпаж представники компанії, які приходять завантажувати рейс.

Щороку стюардесі видають вісім сорочок, два піджаки, три спідниці, чотири пари взуття, теплу кофту й фартух, щоб розносити їжу. Раз на два роки – пальто, ремінь, шап­ку, чемодан. Колготки треба самій купувати. Є хімчистка, куди можна здати форму.

У валізі стюардеси возять змінне взуття. На борту не можна працювати на каблуках. Завжди беру теплу кофточку і фартух. Є запасна спідниця, сорочка, колготки, білизна, піжама, зубна щітка, вода. Раніше ще возила книжку з безпеки, вона важить 5 кілограмів. Зараз таку кладуть у літак.

Макіяж стюардеси залежить від кольору форми авіакомпанії. В нас вона яскраво червона. Хоч таку помаду дозволили лише недавно.

Чорні стрілки без тіней і помада допомагають приховати втому. Можна використовувати накладні вії, раніше їх теж забороняли. Не можна червоного лаку. Використовуємо пастельні відтінки або французький манікюр.

Не можна прийти на роботу без макіяжу. Нігті мають бути ідеальні, помада – завжди. Бо знімуть із польоту, випишуть попередження. Якщо їх два, компанія має право звільнити.

Польоти впливають на організм. Режиму немає. Літо, зима перемішалися. Людині зі слабким серцем у небі може стати зле, проблеми з тиском загострюються. Дія алкоголю вдвічі посилюється.

У мене збільшена щитовидка, підтримую організм таблетками. Над Атлантичним океаном багато радіації. Тому пілоти часто мають захворювання шкіри.

Стюардеса повинна пити багато води, щоб не було зневоднення шкіри. У рейсі до США випиваю 3 літри за 12 годин. У коротких польотах – до півтора літра.

У нашій компанії жінки йдуть на пенсію в 55 років, чоловіки – у 60. На роботу беруть до 31 року.

Зараз ви читаєте новину «Макіяж стюардеси залежить від кольору форми». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 170
Голосування Хто має отримати національну кінопремію "Золота дзиґа" за найкращий український фільм 2019 року?
  • Вулкан
  • Гуцулка Ксеня
  • Додому
  • Мої думки тихі
  • Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго
  • Інший фільм
Переглянути
Погода