У моєму рідному селі Порічне, яке всього за 30 кілометрів від Львова, інтернет провести нереально - не тягне. Дітям комп'ютери купують, але вони їх використовують для ігор.
Леся, 53 роки, Львів
Останній номер обійшов усе село, бо ми й собі тягнемо інтернет. Читали й сміялися, як жіночка вчилася користуватися комп'ютером. Ми такі самісінькі: ні включити, ні виключити. Торік шукали кому яблука збути, але комп'ютера не було й мусили йти на базар.
Олена МУЛЯРЧУК, 49 років
Сусідові не подобається, що я кумові даю машину в себе в дворі ставити. Каже, що вона вулицю розбиває. Знаю, то його жаба давить.
Віталій ІВАНЧЕНКО
Буквально тиждень тому знайома скаржилася: "Тільки в нашій країні депутати б'ються на засіданнях". А тут виявляється, такі самі ідіоти в Індонезії, Болівії й навіть Італії.
Цікаві розповіді трьох ветеранів війни. От би журнал влаштував так, щоб вони троє зустрілися. Мабуть, руки тиснути одне одному не захотіли б. Звернула увагу, що в німецького ветерана обличчя добріше, та й виглядає молодшим, хоча всі майже однолітки.
Ганна КОС, 19 років, студентка університету "Львівська політехніка"
Чоловіка зацікавило: обидва черевики кидали в парламенті, чи розпаровані? І як потім до машини йшли, босі?
Вікторія, 36 років, Воловець на Закарпатті
Приємно, що журнал україномовний. Читаємо всією родиною. Дуже вдячні за статті про простих людей: довгожительку Анастасію Славків, про трійню Василькових. Сподобалося опитування про туалетний папір, виникла ідея повісити постер на туалетних дверях - на них найбільша увага.
Леся ГОРДАШ
Журнал отримав у подарунок від красивої дівчини на львівському форумі дитячої книжки. Сподобався розмаїттям тем і стилем. Особливо дякую Юрієві Андруховичу за влучну розповідь про львів'ян. Дещо сумно, але насправді все так і є.
Михайло СОСНОВСЬКИЙ
Прикольно було почитати про те, що хірурги дістають із тіла людини. Сама в дитинстві проковтнула детальку від іграшки і запхала цукерку в ніс. Але добре, що до лікарів звертатися не довелося. На одному подиху прочитала матеріал про Оксану Караванську. Вона мені імпонує як жінка.
Вікторія, 25 років, Полтава
У сусідки 2-річна донька колись проковтнула каблучку з величезним рубіном, ще радянську. Перелякалися страшенно, але воно якось так пішло, що кишковик не пошкодило. Лікар сказав, саме вийде. Два дні в горщику копирсалися. Потім промили, у горілці відмочили, тепер сусідка носить.
Моя мала копійками добрих 10 гривень з'їла, ми навіть і не знали. Ніяк не могли зрозуміти, хто їй у горщик копійки кидає. Потім призналася, що цікаво було, які вони на смак. Казала, що 5 копійок - найгірші.
Наталка, 41 рік, Свалява Закарпатської області
Прочитала тижневе меню кухаря. Думаю, маячня повна, шеф-кухар, а щось смачне і вишукане собі приготувати не може. А тоді для експерименту почали з чоловіком їсти за рецептами. Справді, дуже легко на шлунку.
Віра, 33 роки, Мукачеве Закарпатської області
Батька якось зупинили даїшники. Кажуть: "Тут немає повороту, он знак висить". Він їм: "Я тут усе життя їжджу, ніякого знаку немає!". А вони: "Є, недавно повісили, давайте розбиратися". Батько запросив обох у машину й повіз до повороту - ніякого знаку справді не було. Даїшники вибачилися і вилізли.
Аліна, Київ
Зустрічаю давнього товариша Сергія Маркова. Йому 35 років, виріс у Росії, де на заробітках були його батьки. 2005-го переїхав на батьківщину, відкрив тут магазин. Побачив номер про флот і каже: "За що ви так не любите Росію? Там нормальні люди, більше порядку і весь світ поважає". А я йому: "Росію люблю, але страх не люблю - як вона мене вчить, що з жінкою робити, кому пам'ятник під хатою ставити".
Віталій РИБАК, 37 років
Син-восьмикласник не читає ніяких книжок. А матеріал про те, як треба переховуватися, проковтнув. Тепер після кожної розмови виймає сім-картку. Каже, що хоче написати роман про шпигунів.
Михайло, 44 роки, Ужгород
7 
1
Коментарі