Ексклюзиви
Четвер, 02 вересня 2010 13:08

"Зараз інтелектуальні проекти існують лише там, куди не втручається держава"

Автор: фото: Андрій ШМАТОВ
  Микола Княжицький, 42 роки,генеральний директор телеканалу ТВі Народився 2 червня 1968 року в Львові. 1992-го закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Другу освіту здобув на факультеті міжнародного права й бізнесу Львів
Микола Княжицький, 42 роки,генеральний директор телеканалу ТВі Народився 2 червня 1968 року в Львові. 1992-го закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Другу освіту здобув на факультеті міжнародного права й бізнесу Львів

Яка частка в українському бізнесі належить медіа?

- ЗМІ розраховані на внутрішнього споживача - люди завжди хочуть розважатися й отримувати інформацію. Тому в країні, де живуть понад 40 мільйонів осіб, медіа завжди будуть прибутковими. Так само, як і продукти харчування. Треба пам"ятати: ми транзитна держава. Отже, все, що стосується транзитної політики, для нас теж є прибутковим: автотранспорт, залізничні перевезення, транспортування паливно-мастильних матеріалів. Окрема сфера інтересів - корисні копалини, металургія.

Який найбільш ласий шматок в українських медіа?

- Група "Інтер", група Коломойського (головний медіаактив - телеканал "1+1". - "Країна") і Пінчука - три найбільших, що тримають основну частину українського ринку. Перша намагається ще й монополізувати його. Є менші канали - як "ТВі", "5 канал", "Тоніс". Більші намагаються з"їсти менших, що, в принципі, природно для бізнесу. Проблема в тому, що в нас немає противаг комерціалізації. В Європі це громадське телебачення. Воно створює національний продукт - фільми, серіали. Утримується людьми й не залежить від політиків. Телеканал "Інтер" має дуже багато глядачів, але переважно старшого віку. Вони менш цікаві для рекламодавців. Кількість цікава, але якість - не так. У "Нового каналу" теж багато глядачів. Він орієнтований на молодь, яка цікавіша для рекламодавців.

Дуже грамотно зробив холдинг Пінчука. До них приїхали західні консультанти й порадили - аби не конкурувати із самими собою, зробіть "Новий канал" молодіжним, ICTV - чоловічим, СТБ - жіночим, а М1 - музичним. Зараз усі ці канали розраховані на різну аудиторію. Рекламодавець приходить й отримує концентровані сегменти ринку: це - для жінок, це - для чоловіків, а це - для молоді.

Хто вивчає смаки телеглядачів?

- Є компанія GFK, є Індустріальний телевізійний комітет, до нього належать найбільші українські канали. Вони проводять тендер, обирають компанію й роблять аудит. Тобто вдома у глядачів встановлюють піпл-метри і відстежують, на які вони канали перемикають. Телебачення йде за смаками глядачів.

Російські та українські канали роблять спільні російськомовні серіали й програми, крутять одночасно. Це свідчить про те, що смаки росіян та українців ідентичні?

- Є речі, на яких збігаються смаки української та, скажімо, американської публіки. Коли в нас показують якийсь американський серіал або "Аватар", він збирає й тут велику аудиторію. Із Росією в нас більш-менш один культурно-мовний простір. Тому коли виходить якийсь російський серіал, він і в нас стає популярний. Разом із тим, Росія - більший ринок. Навіть наші виробники роблять серіали для росіян, бо там їх простіше окупити.

Українські чиновники мали б стимулювали виробництво своїх продуктів, які відрізнялися б від російських. Частково, комерційно, це робиться. Наприклад, "95-й квартал", який жартує про нас, у Росії не надто популярний, хоча й російськомовний.

Чому зникли інтелектуальні, авторські передачі, які знімали в другій половині 1990 років?

- У той час був державний запит на освічених і культурних людей. Вони й починали робити телебачення - Олександр Роднянський, Олександр Ткаченко. Можливо, вони мали певні ілюзії. Але їм довіряло керівництво. Вважали, що телеканал має очолювати інтелектуал, людина з хорошим смаком. Потім політики зрозуміли: керованість важливіша за якість. Навіщо морочитися з людьми, які можуть сказати "ні"? Можна ж просто взяти такого, якого не мучитиме сумління, якщо зробить щось погане.

Зараз інтелектуальні проекти є лише там, куди не втручається держава. На рівні книжкових мереж, наприклад. Але таких людей вже не пускають на інший рівень.

Як ставитеся до недавньої заяви нового керівництва "Першого національного" про те, що державний канал має висвітлювати позицію влади?

- Я думав, що після Радянського Союзу ніколи такого більше не почую. Взагалі це якась шизофренія. Якщо президент каже: "Ми повинні бути в ЄС" - значить телебачення не повинно підтримувати владу? А якщо службовець "Першого" каже: "Ми хочемо підтримувати владу" - значить ми не хочемо бути в ЄС? Реформи в Польщі та країнах Балтії починалися з круглих столів, на яких влада й опозиція погоджувалися на чомусь. У їхньому випадку - це вступ до Євросоюзу й НАТО. Так, вони сперечалися про податки, роль держави. Але така засаднича річ як зовнішня політика була узгоджена. У нас саме вона роздирає суспільство.

Хто в Україні не зацікавлений у створенні громадського телебачення?

- Будь-яка влада. У цьому не були зацікавлені Кравчук, Кучма, Ющенко. Не зацікавлений і Янукович. Телебачення зараз належить владі. А робити ресурс, що не залежав би навіть від опозиції, нікому не вигідно. Щоб створити таке телебачення, треба досягти консенсусу між владою й опозицією.

У нас є Національна рада з питань телебачення й радіомовлення. За законом, до неї можуть обирати людей, які пропрацювали в цій галузі щонайменше п"ять років. Тобто, професіоналізму від чиновників вимагає закон. Але ж хто його дотримується? Туди пхають кого завгодно. За Кравчука членам Нацради можна було дорікати багато у чому, але там були академіки. Навіть за Кучми це були люди з "Південмашу", які принаймні розбиралися в техніці.

Що сталося на телебаченні такого, що за попередньої влади не можна було собі уявити?

- Конфлікт із Хорошковським. Голова Служби безпеки каже на телебаченні, що конфлікт інтересів - це нормально, і що краще мати конфлікт інтересів, ніж корупційного чиновника. Чому це краще? Чому я маю обирати між двома поганими речами?

Якщо заберуть наші частоти, ТВі не можна буде бачити взагалі, а "5-й" - менше. Наші конкуренти - канали Хорошковського "Музика ТВ" і "Кіно ТВ". Глядачі їх знають як "Ентер М"юзік" та "Ентер Філм". Вони існують у кабелі. Це нормальні канали. Але ж у законі сказано: пріоритет має той, хто виробляє власний продукт, новини, програми. У нас сучасна студія, працюють відомі журналісти. І ми справедливо цей конкурс мали виграти. Якщо не вийдемо в ефір, то глядачів буде недостатньо, щоб окуповувати наші програми. І нам довелося б перетворитися на кіношний або музичний канал. А це вже зовсім інший формат, інший бізнес.

"95-й квартал", який жартує про нас, у Росії не надто популярний, хоча й російськомовний

В Італії більшість каналів належать холдингу прем"єра Берлусконі.

- Там є й громадське телебачення, яке йому не належить. Але ж Берлусконі обраний народом! А Хорошковський призначений. У цьому вся різниця.

Влада вважає цей конфлікт політичним?

- Думаю, так. Хоча й кажуть, що він бізнесовий. Ми не є і не хочемо бути опозиційним каналом. Просто владі важливо, щоб інакша точка зору не доходила до глядача. 1994 року боротьба Кравчука з "Гравісом" багато в чому допомогла перемозі Кучми. А через 10 років боротьба "5-го каналу" - Ющенку. 1998-го мали подібну ситуацію з СТБ. Мені підривали квартиру. Я переховувався тоді в Романа Зварича, який був депутатом і до якого не можна було так просто зайти. Гинули наші журналісти. Убили начальника нашої служби безпеки. Не через те, що канал був великий, а щоб іншої точки зору не було взагалі.

Чому, на вашу думку, створити телеканал ТВі спало на думку російському бізнесмену, а не українському?

- А чому українці в Америці працюють адвокатами й лікарями, а не олігархами? Бо так склалося: Україна була колонією, а українці - селянською нацією. Та й у кого з українських бізнесменів є такі великі кошти?

Власник ТВі Костянтин Кагаловський - громадянин Великої Британії. За походженням росіянин, але його предки - з України. Дружина родом із Харкова. Він економіст, працював з Єгором Гайдаром, у Міжнародному валютному фонді. Він не є людиною радянської культури, він - російський демократ. Звісно, мені хотілося б працювати на каналі українського бізнесмена, але поки що такого немає. У Кагаловського із бізнесу тут тільки телеканал. У нього немає потреби впливати на політику.

Мені приємно працювати з нашим власником, він Мандельштама може цитувати годинами. Багато таких серед українських бізнесменів?

Чому в Україні немає нішевого телебачення - суспільно-політичних, культурних каналів?

- У нас є канал "Культура". Про його рівень треба питати в держави - яких менеджерів туди призначають, скільки грошей виділяють. Які телепрограми робимо, таку й владу обираємо. Мені приємно працювати з нашим власником, він Мандельштама може цитувати годинами. Багато таких серед українських бізнесменів?

Яке телебачення в Європі можна вважати зразковим?

- Зразкових немає. Всюди є корупція, всюди конфлікт інтересів. Стоїть лише питання межі, де починається дикість. У нас межі дикості немає.

Як на телебачення вплинув розвиток інтернету?

- Головну роль починає грати продукт, а не спосіб його поширення. Інтернет посилив конкуренцію і дав доступ до великої кількості людей. Вигравати буде країна, яка матиме свій продукт і свій інтернет. Порівняйте Укрнет із Рунетом, або з польським інтернетом. А це ж теж наше національне виробництво... Наші політики живуть не у світі конкуренції, а в світі власного збагачення.

Яка влада могла б змінити ситуацію на телебаченні?

- Має прийти культурна людина, або принаймні та, яка цінує культуру. Можливо, Лех Валенса був не надто культурною людиною, але ж він привів Лешека Бальцеровича, інших професіоналів. А в нас кого привів до влади Ющенко? Чому не реформував СБУ? Такої охранки ніде в Європі немає! По всьому Києві біґборди з Януковичем "Любіть Україну". А до цього такі самі висіли, тільки з Ющенком. Ви знаєте, хто за них платить? І я не знаю.

Зараз ви читаєте новину «"Зараз інтелектуальні проекти існують лише там, куди не втручається держава"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1225
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода