Які найбільші виклики стоять перед Україною?
- Головний виклик - це створення єдиної політичної нації. Це завдання не вдалося вирішити майже за 19 років існування України як незалежної держави. Будь-яка українська влада мала формувати пакет ідей, які були б засадою для формування єдиної політичної нації, але цього не робили.
Другий виклик - радикальна модернізація економіки. Нинішня модель успадкована від Радянського Союзу й надто залежна від зовнішніх чинників - світових цін на метали і продукти хімічної галузі, від присутності іноземного спекулятивного капіталу на фондових ринках країни. Треба створити принципово нову модель, зі ставкою не на базові галузі, що залишилися від радянської індустрії, а на нові пріоритети. Зокрема, на екологічно чисте сільське господарство, на високі технології. Україна має достатній інтелектуальний потенціал для цього.
Третій виклик - це загроза авторитаризму, яка завжди залишається, доки владні повноваження сконцентровані в руках однієї політичної сили. Це велика спокуса для українських політиків. Вони погоджуються з демократією скоріше як з реалією сучасного світу, а не розцінюють її як невід"ємну складову нової української держави.
Чи усвідомлює ці виклики нова влада?
- На 100 відсотків не усвідомлює жодного. Команда Віктора Януковича не може навіть на рівні слів сформулювати їх. Але якщо Янукович захоче залишитися в українській історії не лише реінкарнацією Леоніда Кучми, то інтуїтивно діятиме у правильних напрямках.
Які найсильніші й найслабші ланки в новому уряді?
- Його склад не дає підстав для надмірного оптимізму. Микола Азаров знову каже про підтримку базових галузей - і жодної концепції, що передбачала б радикальні зміни будь-де.
Найадекватнішим рішенням стало призначення Бориса Колеснікова віце-прем"єром із питань Євро-2012. Решта відображають певні лобістські інтереси окремих бізнес-угрупувань. Звичайно, плюс, що є Тігіпко. Він, на мій погляд, щиро готовий узяти на себе відповідальність за реформи, зокрема і вкрай непопулярні. Але чи широкими будуть його повноваження під постійним контролем із боку Азарова?
В яких питаннях Микола Азаров як прем"єр сильніший за Юлію Тимошенко?
- Він краще розбирається в державних фінансах. Але в тому, що стосується стратегічного бачення і сміливості при проведенні певних заходів, не кажу вже про реформи, від Азарова багато очікувати не варто. Це ідеальний глава уряду для доброї економічної ситуації, для міцної зовнішньої кон"юнктури - як було в період першого та другого прем"єрства Януковича. Але у кризових умовах потрібні дуже сміливі рішення, а до них Микола Янович не готовий. І хоча він - людина некорумпована, протистояти корупції у більшості галузей, які зараз під контролем лобістських груп, не зможе.
Чому на посаду міністра освіти призначили Дмитра Табачника?
- Для Віктора Януковича дуже важливі ті, хто підтримував його в найтяжчі часи. Особливо після поразки на виборах 2004-го. Він цінує Табачника й хоче компенсувати йому відданість у попередні роки. Це було зрозуміло й під час створення Кабміну Януковича 2006 року. Лише внутрішній спротив деяких однопартійців не дав призначити Табачника віце-прем"єром із гуманітарних питань.
Узагалі в Партії регіонів не має єдності не тільки щодо Табачника. Конфліктують групи Ахметова. Як жорстко, побачимо невдовзі - від цього залежить єдність команди Азарова. У будь-якому випадку, російська мова не стане другою державною. Скоріш за все, її легалізують на регіональному рівні.
Як поясните поведінку Сергія Тігіпка, який заявляв, що уряд створено в антиконституційний спосіб, а потім погодився на посаду віце-прем"єра?
- Для українських політиків така поведінка - типова. Не знаю, у чому мотивація Тігіпка та які неформальні обіцянки він отримав від Януковича. З публічної точки зору це виглядає як помилка. Він опинився віце-прем"єром без конкретних повноважень і без власної команди в уряді, який у принципі в реформах не зацікавлений, потребує збереження нинішньої економічної системи, бо вона дозволяє паразитувати на державних ресурсах - у цьому й полягає їхня базова філософія. Не знаю, як поведеться Тігіпко й наскільки достовірні чутки про те, що він може очолити Партію регіонів і зайняти місце Віктора Януковича на наступних парламентських виборах. Ті, хто фінансують"Регіони" і мислять далекоглядно, напевне готові поставити саме на нього. Тому, можливо, жертва Тігіпка є виправданою.
На кого хоче рівнятися новий президент?
- Думаю, Віктор Янукович мріяв би про встановлення вертикалі влади за російським зразком. Але в умовах сучасної України це неможливо. І це - найважливіше досягнення президентства Ющенка. Не вірю, що після цих п"яти років знайдуться люди, а головне - політичні еліти, які захочуть бути вбудованими в якусь вертикаль. І хоча жоден із представників правлячої еліти не є демократом у повному розумінні цього слова, шлях демократії для України вже є незворотнім. Можливе посилення контролю в деяких елементах владної машини. Це навіть буде корисно для сучасної України після такого хаосу через непорозуміння гілок влади і протиріччя між Ющенком і Тимошенко. Але наступу на демократію я не передбачаю. Не треба забувати, що за всієї симпатії до авторитарних елементів, які Янукович бачить у Росії, головною для нього залишається легалізація себе на Заході. Ніяких митних союзів, ніяких євразійських проектів він укладати не буде.
Тігіпко готовий взяти на себе відповідальність за реформи, зокрема і вкрай непопулярні. Але чи широкими будуть його повноваження під постійним контролем із боку Азарова?
Чи дозволятиме нинішня влада чиновникам красти стільки, як попередні?
- Красти можна буде до межі краху економіки. Звичайно, в умовах кризи робити це набагато важче, ніж за економічного підйому, який спостерігали в часи першого і другого прем"єрства Януковича. Але для більшості представників правлячої еліти обмежень немає. Вони приходять до влади, щоб красти і продовжуватимуть це. Не думаю, що механізми й філософія грабіжництва буде відрізнятися від тієї, що панувала в часи Ющенка-Тимошенко. У цьому й була основна проблема "помаранчевої" влади. Вона так і не відокремила бізнес від себе і не змогла запровадити принципи соціальної справедливості, які проголошували на Майдані. У політичній сфері обіцянки виконали, а в економічній і соціальній - ні.
Наскільки Янукович зможе стати Кучмою-2?
- Янукович не зможе хоча б тому, що ситуація у світовій політиці якісно змінилася. Славнозвісна багатовекторність Леоніда Кучми полягала в тому, що Америка розглядала Росію як джерело загрози й альтернативний центр впливу на євразійському просторі. Тому Кучма міг одного дня йти до Вашингтона, лякати там союзом із Росією й отримувати певні пільги. А другого дня йшов до Москви і робив навпаки. Янукович так не зможе. Зараз Америка не розглядає Росію як ворога. Вона відкриває обійми для російської правлячої еліти, а не воює з нею. Президент Обама робить ставку на контроль над елітами на рівні стандартів - споживання, технологічних. Оскільки США контролює більшу частину світової економіки, то в такий спосіб може впливати й на російську. Це інший рівень відносин.
Щодо моделі у внутрішній політиці, то такого обсягу повноважень, як у Кучми, в Януковича ніколи не буде. Коли Кучма прийшов до влади, питання української державності було ще під сумнівом. Якби він захотів зробити російську мову державною, то зробив би. А зараз це неможливо - державність пройшла досить великий шлях і незалежність є безсумнівним фактом. Незалежно від того, що Янукович бачить уві снах, він є президентом демократичної держави, яка рухатиметься на Захід. Він - не революціонер, тому змінити цього не зможе.
Яке політичне майбутнє Юлії Тимошенко?
- В українській політиці панує принцип: ніколи не кажи ніколи. Юлія Тимошенко - постійна величина, а не політичний проект, яким був Янукович 2004 року. Усе залежить від того, наскільки грамотно вона діятиме далі. Під час передвиборної кампанії вона припустилася кількох принципових помилок, які й призвели до поразки.
Головна помилка - це тональність її кампанії. Вона вперше вела її, перебуваючи у владі, а не в опозиції, тому частково втратила зв"язок із реальністю. Не усвідомила, що країна налаштована досить песимістично. Життєствердна кампанія такого начебто успішного прем"єра - "вона працює" - іще раз наголосила, що вона не відвертий, не щирий політик. Тимошенко в усьому білому на фоні дуже втомленої і роздратованої країни - це величезна помилка. Але вона дуже талановита людина і, якщо зробить висновки, то зможе отримати реванш на парламентських виборах 2012-го. Із президентськими виборами 2015 року трохи важче, оскільки її головний ворог уже не Янукович, а власний вік. Політичний імідж Юлії Володимирівни був значною мірою побудований на її сексуальній привабливості. Тому наступні п"ять років будуть для неї в цьому сенсі найдраматичнішими.
Журнал "КРАЇНА" N 12 від 19 березня 2010 року
1 
1
Коментарі
3